ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

14.02. Святі Кирило, монах і Мефодій, єпископ – покровителі Європи.

Бібліотека, Святі та блаженні
Святі Кирило, монах і Мефодій, єпископ покровителі Європи.

14.02. Святі Кирило, монах і Мефодій, єпископ покровителі Європи.

Кирило народився в місті Солунь в 826 р. як сьома дитина в сім’ї Леона, який був вищим офіцером місцевого гарнізону. Його ім’я від народження Костянтин, ім’я Кирило прийняв в кінці життя, вступаючи до ордену. Після навчання в Константинополі став бібліотекарем при церкві святої Софії. З часом провадив в імператорській школі лекції з філософії. Згодом, в 855 р. подався на Олімп до монастиря в Битинії, де перебував вже його старший брат – святий Мефодій. На прохання імператора Михайла III обидва вирушили до країни хазарів на Крим, щоб розв’язати релігійні суперечки між християнами, юдеями та сарацинами.

Кирило приготувався до цієї місії дуже старанно – навчився івриту (щоб дискутувати з юдеями) і сарацинської мови (щоб вести діалог з арабами, прибулими з околиць Сирії). Після вдалої місії був направлений з братом через патріарха святого Ігнатія, щоб нести християнство болгарам. Серед них працювали п’ять років. Потім, на прохання князя Ростислава вдалися з схожою місією до Моравії, де ввели в літургію слов’янську мову, написану грецьким алфавітом (глаголицю).

Пізніше один з учнів святого Мефодія ввів до цього письма заголовні літери грецького алфавіту. Це письмо було названо кирилицею. Кирило перевів Святе Писання на староцерковнослов’янську мову. Інкультурація християнства стала причиною їх страждань, а іноді навіть переслідувань.

З Панонії (Угорщини) брати вирушили до Венеції, щоб там для своїх учнів отримати священицькі рукопокладення. Однак тамтешнє духівництво прийняло їх вороже. Марно Кирило переконував своїх супротивників, що мова не повинна відігравати істотної умови для прийняття християнства. Брати були звинувачені в Римі перед папою римським святим Миколою І майже про єресь. Слухаючись виклику Христового намісника на землі, вирушили до Риму.

У тому однак часі помер папа римський святий Микола І ( 867), а по ньому був обраний Адріан II. До радості місіонерів новий папа римський прийняв їх дуже сердечно, дозволив рукопокласти їхніх учнів на священиків, а їх слов’янські літургійні книги наказав урочисто скласти на вівтарі в костелі Божої Матері.

Незабаром Кирило подався до одного з грецьких монастирів, де помер на руках свого брата 14 лютого 869 р. Папа Адріан влаштував Кирилові урочисте поховання.

 

Мефодій (його ім’я при хрещенні – Михайло) народився між 815 і 820 р. Оскільки володів харизмою правничого, вступив на дорогу чиновницької кар’єри. У молодому віці лишився імператорським управляючим в одній із слов’янських провінцій. Відмовився від установи, вступаючи до монастиря в Битинії, де лишився настоятелем. Там також прийняв ім’я Мефодій. Близько 855 року залучив до нього його менший брат, святий Кирило. З тих пір брати ділять разом свою долю в землі хазарів, болгар і на Моравії.

По смерті Кирилa (у 869 р.) Адріан II консекровав Мифодія на архієпископа Моравії та Панонії (Угорщина) також дав йому повноваження легата. Як єпископ, Метфодій продовжував розпочату справу. З приводу введення слов’янського обряду, незважаючи на схвалення Риму, піддавався нападкам зі сторони архієпископа Зальцбурга, який під час синоду в Ретерсборні ув’язнив його в одному з баварських монастирів. Провів там два роки (870-872). Втручання папи Яна VII принесло Мефодію втрачену свободу.

Піддаючись нападкам зі сторони німецького духовенства, Мефодій подався знову до Риму. Папа Ян VIII прийняв його дуже доброзичливо і підтвердив всі надані йому привілеї. Щоб однак заспокоїти німецьке духовенство, дав Мефодію за вікарія єпископа Вікінга, який повинен був виконувати службові обов’язки в Нітрі. В той час дійшло до поєднання Риму з Константинополем. Отже Мефодій подається до патріарха Фотія, щоб йому здати справу зі своєї діяльності (881 або 882). Був урочисто прийнятий імператором. Коли повертався, привів з собою численну кількість священиків. Повернувшись до Моравії, помер в Велеграді 6 квітня 885 р.

В 907 році розпалася великоморавська держава, а з її розпадом слов’янський обряд був змінений на латинський. Незважаючи на те справа святого Кирила і святого Мифодія не пропала даром. Їхньою мовою в літургії надалі послуговується кількадесят мільйонів православних і декілька мільйонів греко-католиків. Обидва святі (звані Братами Солунськими – від Солунь, тобто нинішніх Салонік в Греції) вважаються апостолами слов’ян. У 1980 році папа Йоан Павло II оголосив їх – разом зі святим Бенедиктом – співпатронами Європи, тим самим піднімаючи спогад, до рангу свята.

В іконографії Брати Солунські представляються у понтифікальних шатах як грецькі або латинські єпископи. Інколи тримають в руках модель костелу. Святий Кирило зображується в тозі професора, в руках тримає книгу написану кирилицею. Їх атрибутами є: хрест, книга і келих, розвернутий свиток із слов’янським алфавітом.

Джерело: http://brewiarz.katolik.pl/czytelnia/swieci/02-14a.php3


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)