ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

Нові блаженні францисканського Ордену

Бібліотека, Святі та блаженні

beatificazioneУ францисканський мартирологій додається нова група мучеників, що належать до Ордену Менших Братів і Францисканського Ордену Світських. Нові Блаженні становлять частину великої групи у кількості 522 мучеників, що були зараховані до лику блаженних у Таррагоні (Іспанія) в неділю 13 жовтня 2013 року як прекрасна кульмінація Року Віри. Вони дали своє героїчне свідоцтво віри в ході кривавого переслідування в Іспанії у 1936 році під час громадянської війни. Подаємо коротку біографію священиків Ордену Менших Братів та двох францисканців Третього Ордену. Крім них у цей день були оголошені блаженними 33 брати Ордену Менших Братів Капуцинів.

Антоніо Фаундес Лопес (Antonio Faundez Lopez), священик Ордену Менших Братів, є головою групи мучеників з францисканської Провінції Картахена. Народився Антоніо 23 липня 1907 року в Ін’єсті (Hiniesta), дієцезія Замора. Охрещений через два дні в парафії Пресвятої Марії Цариці (Santa María La Real) з ім’ям Мігель. У тому ж приході отримав миропомазання 9 липня 1916 року.

Після дитинства, що відзначалося благочестивістю і слухняністю, в 12 років він вступив до францисканського коледжу в Сеехін (Cehegín, провінція Мурсії). Новіціат провів у місті Хумілья (Jumilla), а вічні обіти склав15 серпня 1928 року в чернечому домі в місті Оріуела (Orihuela). Молодий чернець запам’ятався дякуючи своєму спокійному і люб’язному характеру, поєднаному з простотою. Після завершення богослов’я він був рукоположений у сан священика 8 лютого 1931 року в чернечому дому святої Анни в містечку Оріуела, де він залишився ще на два роки.

Потім брат Антоніо був скерований як вчитель літератури в коледж у Сеехін (Cehegín) і тут він також присвятив себе проповідуванню, сповіді і керуванню молоддю. 11 березня 1936 року на чернечий дім вчинено напад, відтоді для брата Антоніо почався час небезпеки і мандрування, аби знайти безпечне місце. Спочатку він перебував у чернечому домі в місті Лорка (Lorca), звідти 23 липня перебрався в Альтобордо (Altobordo). Переїзжав в Сеехін, потів в Оріуела (Orihuela, Alicante), потім в Буллас (Bullas), де жив у будинку Хосе Гарсіа Паскуаль (José García Pascual). Увечері 11 листопада 1936 року повстанці приїхали, щоб забрати його під приводом, щоб привести його до Комітету. Брат Антоніо, усвідомлюючи небезпеку смерті, попросив відпущення гріхів в дон Фермін Гарсія (Fermín García), сина господаря дому. Як тільки вийшов на вулицю та зрозумів, що його вели на страту, він кинувся бігти, викрикуючи : «Хай живе Діва Розарію! Хай живе Христос Цар”. Помер мучеником на вулицях Буллас.

 

Бонавентура Мунйос Мартінес (Buenaventura Munoz Martinez), монах Ордену Менших Братів. Народився 7 грудня 1912 року в районі Санта Крус, провінція Мурсія. Охрещений на наступний день з іменем Бальтазар Маріано. Виріс у родині з живою вірою і багатою вчинками милосердя. В п’ять років залишився круглою сиротою. Його старший брат, Антоніо , якому було лише 15 років, замінив йому батьків. Коли він одружився, Бальтазар став жити з ним. Він любив релігійні практики, поважав священиків і полюбляв молитися розарій. Бальтазар ділив свій час між школою і доглядом за стадом. 27 червня 1920 року він вперше прийняв Причастя. Так як він подавав чіткі ознаки покликання, то вступив до семінарії у віці 14 років у францисканському коледжі в місті Сеехін. У 1930 році розпочав новіціат в чернечому домі Santa María La Real de las Huertas, прийнявши ім’я Бонавентура. Він був зразковим студентом, якого всі поважали і любили.

У квітня 1931 р. він був змушений вперше покинути чернечий дім і повернутися до своєї сім’ї, коли розпочалися перші переслідування. Після 24 липня 1936 року був змушений остаточно залишити чернечий дім. 4 вересня 1936 року його було заарештовано в будинку сім’ї, на очах у брата, та відведено до місця мучеництва разом з доном Педро Санчес Барба. Його закривавлене тіло, з посмішкою на губах, було віднайдене братами через кілька годин на дорозі, що веде до Еспінардо (Espinardo), в місцевості, що називається Куельо-де-ла-Тінаха (Cuello de la Tinaja).

 

Дон Педро Санчес Барба (Don Pedro Sanchez Barba), дієцезіальний священик. Народився 1 липня 1895 року в гасієнді Лано де Брухас (Llano de Brujas). Наступного дня благочестиві батьки принесли його до хрестильної купелі у церкві Nuestra Senora de las Lágrimas в Баені. Отримав таїнство миропомазання 13 липня 1898 року.

Послушний голосу Господа, вступив до семінарії Сан Фульгенсіо в Мурсії, де був рукоположений у сан священика у 1919 році. Виконував обов’язки економа семінарії, директора католицького журналу «La Verdad» і лідера католицької конфедерації селян.

У 1931 році призначений на парафію святого Варфоломія, одну з найважливіших в провінції Мурсії. Залишив добру пам’ять про себе в парафіян, для яких він заснував багато різних груп. Відзначався своїми проповідями, турботою про молодь, бідних і покинутих.

Вступив у Францисканський Орден Світських, тому завжди носив пояс як знак належності до нього. У своєму житті практикував убогість і відречення. Коли напади на церкви та чернечі спільноти стали частими, Слуга Божий багато разів протягом ночі стояв на сторожі разом з іншими молодими людьми, щоб зберегти церкву від можливих підпалів.

У ніч з 3 на 4 вересня 1936 року був схоплений у власному будинку разом зі своїм братом Фульгенцієм, який марно намагався його захистити. Приведений на місце мучеництва, разом зі своїм братом та отцем францисканцем Бонавентурою Муньос Мартінесом, заохочуваний, щоб визнати себе фашистом, відповів: “У нас немає нічого фашистського. Зі мною, так як я являюся священиком, робіть що ви хочете, але звільніть мого брата, який опікується хворою матір’ю, для якої це єдина підтримка”. У той же момент пролунали перші постріли, що серйозно поранили трьох ув’язнених. Коли впали на землю, їх знову розстріляли, і тільки Фульгенцій дивом вижив, ставши головним і наочним свідком мученицької смерті дона Педро і брата Бонавентури.

 

ДОН Фульгенсіо Мартінес Гарсіа (Don Fulgencio Martinez Garcia), дієцезіальний священик. Народився в Рівера де Моліна (Rivera de Molina, Мурсія) 14 серпня 1911 року. Охрещений в день Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в парафії Пресвятого Серця Ісуса. Сім’я дала йому міцне християнське виховання, шо скерувало його до священства. 13 січня 1919 року він отримав таїнство миропомазання, а 29 травня прийняв перше Причастя. Як і його дядько, вступив до семінарії святого Йосипа в Мурсії. Тут він показав людські і духовні якості, які віщували про його майбутнє святе священицьке служіння.

У 1933 – 34 роках служив у збройних силах: це був важкий період з приводу поганого морального середовища, в якому він перебував. Але це було добрим випробуванням його сил. 15 червня 1935 року висвячений на священика та посланий в Ла Пака (La Paca, провінція Мурсія). В день національного повстання, 18 липня 1936 року, він, як і багато інших священиків, був заарештований. Відведений у в’язницю в місті Лорка, була оголошений політичним в’язнем. 28 вересня був переведений до церкви святого Йоана в Мурсії, перетворену у в’язницю, на судовий розгляд перед народним судом. Смертний вирок був виданий 2 жовтня з фальшивим звинуваченням, що він нибі-то сказав: “Уряд зрадників впав”. Та насправді єдиним злочином було те, що він був священиком Христа. Коли наступного дня його поінформували про це, він був спокойним і радісним в пожертвуванні свого життя за віру. У своєму останньому листі до батьків з дня 4 жовтня 1936 р. писав: «Не страждайте із-за моєї смерті, тому що я вважаю за велику честь постраждати за Христа. Я йду весело і щасливо на смерть та жертвую її як відшкодування за мої гріхи і щоб якнайшвидше закінчилося це кровопролиття, що ослаблює Іспанію. Нехай ця пролита кров стане насінням добрих християн і нагодою для духовного відродження країни”. Приведений на місце страти, відмовився зав’язати очі і перед розстрілом викрикнув солдатам свої останні слова: «Хай живе Христос Цар! Хай живе Іспанія Кат…”

 

Слава мучеництва чотирьох слуг Божих розповсюдилася у Церковній спільноті, Вже з 1963 по 1964 рік в дієцезії Картахені проведено інформаційний процес, визнаний Конгрегацією до справ святих 5 червня 1992 року. Кардинали і єпископи на черговій сесії дня 16 листопада 2010 року визнали, що ці слуги Божі були вбиті за свою вірність Христові і Церкві. Святіший Отець Бенедикт XVI 10 грудня 2010 року уповноважених Конгрегації видати декрет про мучеництво цих трьох членів Францисканського Ордену.

І Богу нехай буде подяка за нових францисканських блаженних. Їхнє життя та смерть ще раз показують, як послання Христа та його виконання – за прикладом сятого бідняка з Ассізі – можливе і в наш час.

 

Опрацювання бр. Патрика Оліха, OFM, на підставі матеріалу офіційної сторінки Ордену www.ofm.org


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)