Свята Клара з Ассізі

(1194-1253)

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: “Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ”. З цього приводу дівчинка після свого народження отримала ім’я Клара, що в перекладі означає “ясна.” У цій же катедрі вона була охрещена.

Можна без сумніву ствердити, що значну долю у християнське виховання Клари внесла її мати, жінка великої християнської духовності, якій ще перед хрестоносцями поталанило побувати у Святій Землі. Іншою людиною, яка зробила значний внесок у християнське виховання дівчини та посприяла прийняттю рішенню залишити цей світ і присвятити себе молитовному життю, був святий Франциск, який своїм прикладом абсолютної відмови від земних багатств та своїми проповідями сильно впливав на своїх співгромадян.
У ніч після Вербної Неділі, 18 березня 1212 року Клара у супроводі Пацифіки з Гуельфуччіо таємно втікає до Порц’юнкули, де її очікував Франциск і його брати. Там Франциск вдягнув її у францисканську рясу, і виконав постриг, посвячуючи її для покутного життя. Після цього Франциск запровадив її до монахинь бенедиктинок Сан Пауло у Бастії Умбра. Саме до цього монастиря батько Клари приходив силою повернути доньку додому.

За радою Франциска Клара сховалася до церковки Сан Даміано, яка стала Домом-матір’ю всіх її співсестер, які напочатку звалися “Убогими Дамами з Сан Даміано “, а після смерті Клари “кларисками”. Тут вона прожила сорок два роки, майже постійно хвора, ініціюючи чернече життя для багатьох своїх подруг і родичів, у тому числі своєї матері Ортоляни і сестер Агнесси і Беатріче.

У 1215 Франциск призначив Клару абаткою і уклав перший устав для Ордену, який розповсюдиться по всьому світі. Велика особистість Клари не минула уваги прелатів Церкви. Папський легат кардинал Уголіно сформулював перший устав для наступних монастирів, а згодом надав привілей убогості, завдяки якому Клара мала можливість позбавитись будь-якої форми власності. Сталість її характеру, солодкість її душі, спосіб керування спільнотою з величезною любов’ю і розвагою викликали пошану у Пап, які шукали нагод, щоб з нею зустрітись.

Після смерті Франциска до Клари стали надходити звістки про те, що деякі монастирі сестер почали приймати на власність землю і ренти. Це засмучувало і викликало неспокій у Клари, яка хоча і хвора, завжди бажала зберегти максимальну убогість свого монастиря, укладаючи Устав, схожий на Устав Братів Менших, який у 1252 затвердить кардинал Раінальдо (згодом Папа Олександр IV) і який підтвердить своїм благословенням Папа Інокентій IV безпосередньо перед своєю смертю. Кардинал Раінальдо сам особисто приніс папську буллу затвердження Уставу. На наступний день, 11 серпня 1253 року, Клара померла. Похорон правив сам Папа, який під час молитви не захотів брати тексти про померлих, лише урочисті тексти про дів.
Її тіло було поховано у храмі Сан Джорджіо (святого Юрія), і згодом перенесено до храму, який отримав її ім’я.
Постійним наміром Папи Інокентія IV було оголосити її святою швидко після її смерті. Проте це стало можливим лише восени 1255 року після влаштування всіх формальностей. Святою її оголосив Папа Олександр IV.

ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)