Жити молитвою
«Живу вже не я, – говорить апостол – а живе Христос у мені» (Гал 2, 20). Жити духовним життям означає, вміти зосередити власні думки, бажання і почуття на нашому Господі Ісусі Христі. Взірцем повноти духовного життя є Пресвята Діва Марія. Всі християни в будь-якому стані покликані до святості, тобто до досконалої любові в Христі.
До святості (див. 1 Пт 1, 16) та до досконалості (див. Лк 5, 48) в Христі покликані всі ми. Святість – це реальне досягнення. «Святість – полягає в любові до Бога, а вся любов до Бога – у виконуванні Його волі» (св. Альфонс Лігуорі). Наша спроможність розпізнати волю Господа полягає на слуханні слова Божого і слова Церкви. А також розпізнаємо волю Божу через гарячі і постійні молитви (див. 1 Сол 5, 17).
Молитва, повинна бути як особиста, так і спілна. Поклонятися Богові – це насамперед обов’язок особистий. Божественна Літургія та інші церковні Богослужіння – це спільне покликання Церкви. ІІ Втиканський Собор стверджує: «Християнин, хоч і покликаний молитися з іншими, але повинен також увійти в свою кімнату і там молитися своєму Отцеві потайки, а навіть, як це навчає апостол – молитися без перерви» (SC 12).
Особиста форма молитви, це молитва в думках – називають її «медитацією». Християнин очищує своє серце перед молитвою роблячи іспит совісті. Возвеличує Пресвяту Діву Марію молитвою на Вервиці, та за її заступництвом випрошує потрібні благодаті для всіх нужденних.
Особисті духовні читання дуже допомагають молитовному життю. Читання про життя святих є чудовим впровадженням у духовне життя. Якщо ми часто роздумуємо над життям св’ятих, то швидко наші серця наповнює прагнення їх наслідувати.
Опрацював
бр. Адріан Пугачевський, OFM
Київ, 08.11.2010