In memoriam

Похорон о. Роберта Пилипчука OFM

Брат Роберт помер 28 квітня 2021 року в лікарні у Києві внаслідок коронавірусу. 29 квітня, з ним прощалися в Житомирі.

А 30 квітня, відбувся похорон у його рідному місті — Полонному.

Похоронну Службу Божу очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський. Співслужили також єпископи Станіслав Широкорадюк, ординарій Одесько-Сімферопольський, Віталій Скомаровський, ординарій Луцький, Едвард Кава, єпископ-помічник Львівської архідієцезії та численні священники.

На початку Служби Божої єпископ Леон сказав, що відколи почув про смерть священника, носить його молитовно в серці і не може заспокоїтися. «Бог хоче наповнити місця святих і кличе до себе тих, хто вже готовий, — сказав єпископ і додав, звертаючись до померлого, — Будь нашим заступником для Ордену, для дієцезії, для Церкви. Дякуємо за служіння!»

Проповідь виголосив єпископ Станіслав Широкорадюк, який був багатолітнім настоятелем парафії в Полонному і який знав отця Роберта Віталія з дитинства.

«Коли я прийшов в Полонне пробощем — він мав 4 рочки, доростав на моїх очах, — розпочав проповідь єпископ.  

Промовляючи до зібраних, владика порушив питання, яке турбувало багатьох після смерті 40-річного священника: «Ми ж так молилися за його зцілення, так надіялися, так просили Бога! Чому не сталося дива? Мама (присутня біля труни) могла сказати: „Я віддала Церкві сина. Чому не вберегли?” Ми, співбрати — діти святого Франциска, організовували молитви. А дива не сталося. Чому? Чому він помер, як інші? Може ми мало молилися? Може не була глибокою наша віра? Може недостойна молитва?

Але давайте подумаємо про це глибше: чи дійсно він помер так, як інші? Наше непогодження з волею Божою походить від того, що ми не розуміємо», — сказав проповідник.
Єпископ Станіслав наголосив, що отець Роберт не був нічиєю власністю. Це був дар Божий: «Кожний дар дається нам на певний період часу. Не назавжди. Кожна дитина, кожен священник – це дар, який нам дає Бог. Бог дає і Бог має право забрати. Це важко прийняти, але це так. Постає питання: чи ми цінували цей дар, чи дякували Богу за цей дар? Хочемо сьогодні сказати Богу: „дякуємо за цей дар”.»

Дата смерті — це народження до неба, — сказав єпископ і звертаючись до присутніх додав, що, коли ми плачемо за кимось, то більше плачемо над собою: «Нам його буде бракувати. Він був добрим співбратом, добрим економом. Нам важко погодитися з цим. Але Роберт Віталій народився до неба. Він дозрів до цього. Дозрівання відбувається по-різному і в кожного своє: хтось дозріває у 40 років, хтось — у 20, хтось — у 90. Це таємниця, яка перед нами теж укрита. Це нас повинно заспокоїти і додати нам сил і віри в нашого Господа землі і неба». Єпископ пригадав, що Христос був розіп’ятий у 33 роки і саме під хрестом ми можемо знайти втіху.

Крім того, владика порушив тему щасливої смерті та молитовного супроводу помираючого. Єпископ звернувся до слухачів, запитуючи, чи часто ми думаємо про свою смерть, чи молимося про щасливу смерть і чи готуємося до неї? Отець Роберт Віталій мав цей супровід і щасливу смерть, наголосив єпископ, а також додав, що щаслива полонська земля, на якій народився і буде похований брат Роберт Віталій Пилипчук OFM.

Міністр Провінції Святого Архангела Михаїла о. Даниїл Ботвіна OFM наприкінці Меси зачитав співчуття, надіслані братами з різних кінців світу, а також особисто від себе та Братів Менших подякував за Віталія, отця Роберта, родині, мамі, за виховання: «Він залишається. Як говорить сьогоднішня Літургія: життя не закінчується, тільки змінюється». Подякував душпастирям, які супроводжували отця Роберта протягом життя і сьогодні проводжали його в останню путь, а насамкінець звернувся до померлого співбрата: «Брате Роберте, молися за нашу Провінцію, проси Господа про святість для кожного з нас і про нові святі покликання».

Після Служби Божої брата Роберта Віталія Пилипчука поховали на місцевому цвинтарі.

Текст – CREDO

Фото – бр. Річард Стопа OFM

https://youtu.be/hg8tX3b1Y1U
https://youtu.be/X5Yp9E5lhC0

ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)