Бути християнином – це бути на видноті

 

Часто християн і християнство загалом сприймають, як щось, що знаходиться в тилу, невидиме і невідчутне. Часто й самі християни через помилкове розуміння смирення стають «покірними баранчиками», яких легко постригти і зробити яку завгодно зачіску, залежно від моди світу: знімати хрести – так, закривати храми – так, жити без шлюбу – так, аборти – так… Так делікатно в овечій шкірі вкрадається дух «світу», дух секуляризації, через що втрачається соціальне значення християн і християнства загалом. Втрачаються кордони людських цінностей, християнська ідентичність, приналежність до Христа.

 

Якби прикордонна служба, яка стоїть для захисту, залишила свої пости, що б тоді було у світі чи в конкретній державі, що було б з людьми? Або якби в організмі перестали вироблятись антитіла, працювати імунна система, що сталося б з людським організмом? Так само станеться з Христовим організмом, яким є Його Церква. Так станеться зі світом, якщо християни перестануть реагувати на зло, приховане у різних формах.

 

Християни не можуть мовчати, бо вуха створені для того, щоб слухати, зважаючи також на те, що слухають. Уста – для того, щоб говорити, але зважаючи не на те, що говорять, а як говорять, щоб часом правда не перестала бути правдою. Щоб Бог залишився Господарем Всесвіту, Церква – Вселенською Церквою, а християни – як світильники на свічниках і сіллю зі смаком.

 

Коли світильник ставлять не на видному місці, на свічнику, а під столом, він перестає світити і починає коптити або диміти, і все палити. Так і з християнами: коли перестають бути на видноті, на лінії фронту, або починають нарікати і проклинати, тоді вони втрачають смак землі стають рабами тієї ж землі.

 

Свідома і добровільна приналежність християн до Вселенської Церкви гарантує слухняність словам Спасителя. Вони будуть збиратися на Євхаристії, слухати Боже Слово, а отже любити один одного і йти на весь світ і всьому творінню звіщати Добру Новину. Тоді християни будуть як світильники на свічниках і сіллю землі, будуть і на видноті в Господніх очах.

бр. Михайло Багінський, ofm

Шостка, 29.01.2011

ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)