ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

Хресна Дорога України.


27 листопада 2008 року

ПЕРША ХРЕСНА   ДОРОГА
ПРИСВЯЧЕНА ГОЛОДОМОРУ В 30-ТИХ РОКАХ

Роздуми: бр. Славомир Ветлугін OFM


I  Стояння

ІСУС ЗАСУДЖЕНИЙ НА СМЕРТЬ

Іов 1,1.8-11

«Був чоловік у країні Уц, на ім’я йому Іов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав. І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Iова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає. І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Iов дармо боїться Бога? Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?».

Чим наші предки згрішили, що Господь допустив трагічні випробування в XX столітті, а особливо в першій його половині? Дивитись на цю проблему тільки в категоріях «преступ ления и наказания / злочину і кари» не правильно з релігійної точки зору. Хоча, без сумніву, не раз так трапляється, що Господь вже тут на землі за добро винагороджує, а за зло карає. Та Божа справедливість в повноті виявиться тільки на Великому Суді. Згадаймо сцену з Євангелія, де Ісус на звістку про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами, сказав: «Гадаєте, що ті галилеї тому, що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї? Ні, кажу вам. Але як не покаєтесь, усі загинете так само» (Лк 13,2-3).

Іов, як ми чули, був людиною справедливою, та на його долю прийшло як же важке випробування. Сатана посягнув на все що він мав: маєток, здоров’я та життя усіх дітей. Відвернулися від нього друзі та дружина. Його терпіння, розмови з друзями та Господом будуть нам товаришувати на початку кожної стації Хресної Дороги. Диявол зазіхнувся також на життя Ісуса, якого рішенням Пилата, нібито для заспокоєння ситуації в Палестині, засуджено на ганебну смерть.

Сьогодні ми згадуємо 75-ту річницю, коли один Пилат на верху, а до нього приєдналися тисячі пилатів по всій вертикалі тоталітарної влади, приймають рішення засудити на голодну смерть Ісуса знову, в кожній із тих мільйонних жертв. «Бо голодував Я, – каже Ісус, – і ви не дали Мені їсти… Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з Моїх братів найменших – Мені також того не зробили» (Мт 25,42а.45).

Господи, дай нам ясне розуміння історії та сьогодення, пошану до Твоїх заповідей, щоб ми вміли жити так, щоб ніколи не могла повторитися жодна з жахливих сторінок нашої історії.

 


II Стояння

ІСУС БЕРЕ ХРЕСТ НА СВОЇ ПЛЕЧІ

Іов 1,13-21

«І сталося одного дня, коли сини Іова та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата, то прибіг до Іова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них. Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі… Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх… А втік тільки я сам, щоб донести тобі… Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча… І втік тільки я сам, щоб донести тобі… Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата. Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали… І втік тільки я сам, щоб донести тобі… І встав Іов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився, та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв… Нехай буде благословенне Господнє Ім’я!».

В умовах сьогоднішнього життя та фінансової кризи як же нерідко можна почути нарікання про «важкий стан життя», який настав. Так, в нашому розумінні для багатьох сьогодні складне матеріальне становище.

Та як назвати ситуацію багатьох мешканців України в ті драматичні 1932-33 роки? Ще недавно їхнє життя було таким звичайним – в одних краще, в інших гірше. Колективізація забирає їх приватну власність, багато рідних відправляється в Сибір. Та приходить найгірше – позбавлення всього матеріального, в тому числі їжі. Цілковите позбавлення їжі! Подібно як в багатостраждального Іова, у них залишається тільки життя. Життя яке тримається на волосинці, дуже тоненькій волосинці.

Голодували віруючі та невіруючі. Ісус не обіцяє добробуту на землі для своїх визнавців, лише тільки в своєму Небесному Царстві. А своїх послідовників заохочує « Якщо хто хоче йти за Мною нехай візьме свій хрест і йде за Мною.» Не тільки заохочує, але й сам дає приклад.

Господи, Ти завжди близько терплячої людини. Дай за справедливим Іовом повторити: «Господь дав. Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!» Дозволь відчути нам в хвилину страждань Твою близьку присутність. Не дай, щоб біль фізичний чи моральний притьмарив нашу віру в кінцеву ціль несіння нашого хреста.

 


III Стояння

III. ІСУС УПЕРШЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Іов 3,1-5
«По цьому відкрив Іов уста свої та й прокляв був свій день народження. І заговорив Іов та й сказав: Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік! Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!… Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!…»

Про перший голод на сторінках Святого Письма добре пам’ятаємо: Йосип вияснив сон фараона про семеро корів, гарних на вид і ситих, що пасуться в очеретах біля річки. Та ось сім інших корів, поганих на вид та худих, виходять за ними з Нілу. І пожерли корови, погані з виду й худі, сім корів гарних на вид і ситих. Та хоч вони і пожерли, а й знаку не було, що вони їх пожерли: вигляд мали вони поганий, як і раніше. Йосип вияснив: сім тучних корів – це сім років врожаю, а сім худих це сім років голодних. І зібрано під час врожайних літ стільки врожаю й сховано в сховищах що вистачило на роки голоду.

На жаль, не знайшлося у нас жодного мудрого «Йосипа», щоб зробити запаси. Зрештою, врожай того року був добрий. Та що дали б ті запаси? Як свідчать очевидці: «Приходили активісти, виконавці й забирали все. Якщо хтось зміг щось сховати, то знаходились люди, які видавали їх. Поля охороняли сторожі. І якщо людина взяла (з голоду!) і зібрала жменю колосків, то давали п’ять років тюрми» (Експрес №173/2008).

Хто ж були ці люди? Так, були прислані десь/звідкись погані люди. Звичайно, можна звинуватити, маючи, зрештою, всі підстави, присланих з Москви виконавців. Та це тільки половина правди. Є й друга, більш болісна – це робили також місцеві активісти. Прирікали своїх односельчан на голодну смерть.

Чому відбулось таке падіння цих людей? Важко дати однозначну оцінку. Одні шукали для себе і своєї родини кращого життя і хотіли вислужитись, інші щиро вірили, що це потрібно для партії.

Як навчає Слуга Божий Йоан Павло ІІ в енцикліці « Centesimus annus », «Марксистка теорія класової боротьби і мілітаризм мають спільне коріння, а саме, атеїзм і зневагу до особи людини, коли принцип сили стоїть вище від розуму і права» (№14).

Господи, не дай нам, щоб матеріальні цінності, кар’єра чи політичні переконання затьмарили Тебе, єдине джерело щастя, і навчи нас цінувати гідність та добро кожної людини.

 


IV Стояння

ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ МАТІР

Іов 3,11-13
«Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер? Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав? Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок».

Мамо і тато, навіщо ви мене народили, щоб я мав так страждати? Такі питання задає не одна людина, задавав Іов, задавали також безліч людей під час голодомору. Напевно, не задавав такого питання Ісус, який також важко страждав, але знав ціль цього страждання: щоб ми могли мати життя вічне.

Під час зустрічі зі своєю Матір’ю, несучи хрест на місце своєї смерті, отримує в її погляді духовну підтримку.

Мати, як ніхто інший, не рахуючи винятків, завжди проявляє героїчну любов до своїх дітей. Ось одне із свідчень: «До школи ми йшли з ложкою. Там давали суп рідкий з гнилих буряків і хліба чорного. То я суп з’їм, а той кусочок хліба несу мамі, бо дома НІЧОГО нема. Так всі діти додому зі школи хлібчик носили. Та мати ніколи хліба не їла. Подержить його, поцілує й каже: «Ні, доця, з’їж його. Я не хочу» (Експрес №173/2008).

Господи, дякуємо за дар життя, за наших батьків, за їх турботу та любов. Уповаємо на опіку Скорботної Матері Ісуса Христа і хочемо відчути її ніжний погляд під час важких хвилин нашого життя.

 


V Стояння

СИМОН З КИРИНЕЇ ДОПОМАГАЄ ІСУСОВІ НЕСТИ ХРЕСТ

Іов 15,2-3.11
«Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою? Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них? Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?»

Шаргород, як знаємо, є місцем де св. Альберт Адам Хмельовський отримав благодать Божого Милосердя після тривалої кризи свого покликання. Це тут він розмовляє у плебанії з кс. Погожельським, в цьому костелі він сповідається, в парафіяльній бібліотеці до його рук потрапляє книга про св. Франциска і Третій Францисканський Орден. За діяльність серед світських францисканців на Поділлі царська влада виганяє його до Польщі. Зустрівши в містах багато бездомних, він турбується, щоб забезпечити їх хлібом, дахом над головою та християнською любов’ю.

В містечку Поронін біля Закопаного відбувається ще одна дуже цікава зустріч – бр. Альберта з Володимиром Ульяновим-Леніним, який також був невдоволений бідністю селян і робітників. Після дискусії кожний залишається при своїх поглядах. Св. Альберт зі своїми братами та з допомогою св. Бернардини Яблонської та її сестер, стараються допомогти потребуючим, а Ленін планує революцію, щоб створити рай на землі. Та вийшло, що зрівняв усіх в бідності.

Господи, дай нам вразливе серце на проблеми наших братів і сестер, що потребують допомоги. Нашої допомоги.

 


VI Стояння

ВЕРОНІКА ВИТИРАЄ ІСУСОВІ ОБЛИЧЧЯ

Іов 25,4-5
«І як людині бути праведною перед Богом? Як бути чистими тому,хто родивсь від жінки? Коли навіть місяць не світить, і зорі не чисті перед очима в нього».

Щоб доцінити послугу Вероніки, потрібно відчути свою слабкість. Коли людина відчуває свою силу і в неї все гаразд, то їй здається, що вона «самодостатня». Я все можу сам! Тільки в скрутних становищах ми спроможні доцінити добрий жест від посторонньої людини.

Ми не знаємо всіх людей, які пригостили Ісуса, даючи йому їсти та віддаючи своє житло: « Лисиці мають нори, птахи небесні гнізда, а Син Чоловічий немає де голову прихилити» Та історія запам’ятала жінку, яка під час хресної дороги витерла лице Спасителя. Чому? Тому що в її випадку це було геройство. Коли всі сміялись і глузували з приреченого на смерть, вона не побоялась ні охорони ані людської насмішки, щоб, немов сонячний промінь серед темряви зла, пробитись до Джерела сяйва, який навчав про любов до ближнього.

Під час ночі голодомору було безліч світлих промінчиків (на ім’я Вероніка), які проявили велику християнську любов до інших, часто ризикуючи своїм здоров’ям і життям.

Господи,
Коли я голодний, пришли мені когось, кого треба нагодувати;
Коли я спраглий, пришли мені когось, хто потребує води;
Коли мені холодно, пришли до мене когось, хто прагне тепла,
Коли я страждаю, пришли мені когось, хто прагне розради;
Коли мій хрест стає важким, дозволь мені ще взяти хрест інших;
Коли я не маю часу, пришли мені когось, хто потребує негайної допомоги;
Коли мені бракує відваги, пришли до мене когось, кого потрібно підбадьорити;
Коли я хочу, щоб мене хтось зрозумів, дай мені когось, хто потребує розуміння;
Коли я думаю лише про себе, зверни мої думки до інших.

 


VII Стояння

ІСУС ВДРУГЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Іов 3,6-10
«Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!… Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання! Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити! Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої, бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!…».

Важким, просто надто важким падінням того часу був канібалізм. З’їдали не тільки трупи. Часто жертвували однією людиною (живою!), щоб вижила вся сім’я. До якого відчаю довели людей! Як же важким це був гріх. Фрагменти зі свідченнь про такі вчинки дуже драматичні, щоб їх тут цитувати. Та майже в кожному селі траплялись такі випадки.

Ми не хочемо клеймити цих людей, бо самі не були в таких екстремальних умовах. І власне тому взиваємо:

Господи, не введи нас у спокусу. Спокусу яка нас спроможна перемогти, яка зганьбить нас як людину і християнина, але визволи нас від лукавого.

 


VIII Стояння

ІСУС УТІШАЄ ЖІНОК, ЩО ПЛАЧУТЬ

Іов 16, 1-5
«А Іов відповів та й сказав: Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви! Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш? І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас, устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!»

Плач жінок єрусалимських…. українських, єврейських, польських, вірменських, африканських, китайських…. Скільки океанів сліз вилито за всю історію людства! Зло не один раз тріумфувало і змушувало лементувати, щоб виразити біль і страждання. Особливо ХХ століття було найбільш жорстоким, що важко навіть перерахувати народи, які постраждали. А за ними стоять долі людей, які страждали фізично чи морально. Поіменно знає їх тільки Бог.

Безсилий плач жінок, які втратили найближчих, тихий плач усього народу напевно дійшов до вух Ісуса, щоб отримати потіху, як тоді по дорозі на Голгофу. Він, як і на Хресній Дорозі, корегує, направляє в правильне русло людський плач, який завжди має бути скерований на головне завдання кожної людини – жити так, щоб заслужити вічне життя.

Якщо хтось поруч тебе страждає, плач разом із ним. Якщо хтось радіє, радій разом з ним. Любов – дивиться й бачить, чує й вислуховує. Любити – це брати участь усім своїм єством у радості чи горі ближнього. Той, хто любить, відкриває в собі безмежні можливості розради і співчуття. Ми – ангели тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літати тільки тоді, коли когось обіймаємо.

Господи, навчи нас потішати

 


IX Стояння

ІСУС УТРЕТЄ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Іов 3,20-26
«І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим, що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?… Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода, бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені… Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!…».

Деякі часописи, розповідаючи на тему голодомору 1932-33 років, як заголовок дали «Боже, за що?!». Це питання, і не менш драматичне «де є Бог?», лунали до Вседержителя як крик людини в стані крайнього відчаю. Легко благословити Господа, коли просиш здоров’я, добробут чи якусь іншу благодать і отримуєш. Та коли навкруги пекло? Може скластися враження що Бог «глухий» або взагалі не існує. Час трагічного голоду був часом, коли одні більше звертались до Господа, а інші навпаки – втратили не тільки довіру а й віру в те, що Бог існує.

Як же важке було це падіння людини. Фізичне страждання, яке не має духовної підтримки, це найбільша трагедія людини. Це не чистилище, в якому пронизує глибока надія на близьку зустріч з Творцем. Це дійсно вже пекло на землі.

Христос теж задавав запитання: «Боже, мій Боже, чому Ти Мене залишив?». Чітка відповідь прийшла в день воскресіння. Бог Отець був з Ісусом також і в хвилини страждань.

Господи, ніхто з нас не знає свого майбутнього, не знає, що його чекає. Матеріальні блага можуть нас підвести. Клопотання про поглиблення нашої віри це надія на успіх завтра та в хвилину нашої смерті. Господи, додай нам віри!

 


X Стояння

ІСУСА РОЗДЯГНЕНО

Іов 19,20-22
«До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя… Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!… Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?»

У архівних документах збереглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть овочі та фрукти, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.

Ісусе Христе, з Тебе знято одежу. Оголено, щоб розпочати агонію смерті. Так само оголено цілі регіони України, щоправда не з одежі, але їжі, але мета та сама: поступова агонія смерті.

Господи, в умовах будь-яких криз, не допусти, щоб постраждали найменш забезпечені верстви населення, але дай їм гідне життя.

 


XI Стояння

ІСУСА ПРИБИТО ДО ХРЕСТА

Іов 2, 9-10
«І сказала Іову його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!… А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!… Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами…».

Кати на Голгофі виконували свій обов’язок. Також кати, які відбирали хліб у людей, знаючи добре, що цим прирікають на смерть, теж виконували свій партійний обов’язок. Дуже «добре» виконували свій обов’язок. Невже вони не винні?

Потрібно більше Бога слухатись ніж людей – говорить св. Петро. Бог до кожної людини промовляє через сумління. Та, нажаль, це сумління можна заглушити і спотворити як завгодно. Все можна усправедливити задля високих ідей, втративши при цьому людину. А тоді Голгофа знову повторюється в душі окремо взятої людини – вона через гріх прибиває Бога. Саме тоді – каже наш Вчитель – потрібно плакати.

Господи, дай нам вразливе сумління, чисте та делікатне, щоб в ситуаціях суспільних змін ми не зачерствіли, не стали фарисеями, але завжди були милосердними самарянами.

 


XII Стояння

ІСУС УМИРАЄ НА ХРЕСТІ

Іов 19,23-27
«О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі… Тануть нирки мої в моїм нутрі!…»

Св. Йоан євангеліст, розповідаючи про початок мук Ісуса, коли після останньої вечері Іуда пішов, щоб зрадити свого Вчителя, пише одне дуже коротке речення, але яке вдало характеризує те, що тоді творилось: « А була ніч » (Йо 13,30б).

Дивлячись на фотографії періоду 1932-33 років та читаючи різні свідчення, складається враження, що то був період ночі, страшної ночі терпіння і смерті. Смерть однієї людини це трагедія. А мільйонів?

Історики і демографи ще й досі сперечаються навколо кількості жертв голодомору, виголошуючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Вчені дійшли до висновку, що оскільки в цей період помирали переважно діти й молодь, середня тривалість життя українців становила 7,3 роки у чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде більш не зафіксовано.

А найстрашніше було навесні 1933. Тоді помирало:
ЩОХВИЛИНИ -17
ЩОГОДИНИ -1000
ЩОДОБИ – 25000 людей: батько, мати, дитина, сестра, брат, онук, дідусь, бабуся.

Господи, хай ангели приймуть їхні душі,
З землі піднімуть у небесні висі.
Спасенних пісня хай їх провадить,
перед обличчя найвищого Бога.

 


XIII Стояння

ІСУСА ЗНЯТО З ХРЕСТА

Іов 6,1-4
«Іов відповів та й сказав: Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, то тепер воно тяжче було б від морського піску! Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п’є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене…».

Дуже часто люди, які вижили голодомор, не люблять про це розповідати та навіть згадувати. І не тільки тому, що не хочуть ворушити неприємні спогади про жахи пережиті в дитинстві, але є ще одна причина: їм весь час здається, що вони «об’їли» своїх братиків, сестричок, тата, маму, дідуся чи бабусю. Тих, хто не вижив, чий організм виявився слабшим.

Як важко цим людям зняти з хреста відповідальності самих себе, хоча, в дійсності, вони не мають жодної моральної провини.

Господи, допоможи цим літнім людям звільнитись від цього тягаря, дай в хвилину їхньої смерті благий спокій, щоб легко перейти на другий берег життя, де чекаєш їх ТИ, як корона їх страждань. А нам дай духа толерантності та вміння їм допомогти.

 


XIV Стояння

ІСУСА ПОКЛАДЕНО ДО ГРОБУ

Іов 42,1-6
«А Іов відповів Господеві й сказав: Я знаю, що можеш Ти все, і не спиняється задум у Тебе! Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів… Це чудніше від мене, й не знаю його: Слухай же, Господи, а я буду казати, запитаю Тебе, ти ж мені поясни… Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе… Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!…».

«Приходило по 250 солдатів на подвір’я і шукали пшеницю чи будь-яке зерно, ходили від хати до хати і забирали від людей усе, що можна було з’їсти. Люди по дорогах лежали вмираючи, солдати живцем кидали їх в яму і закопували. Ще кілька днів рухалася земля, в якій були покидані люди» (Експрес 173/2008).

Люди часто не мали своїх гробів! Не були по християнськи передані землі. Для невіруючої людини смерть це закінчення всього. Та для тих, хто вірить в Тебе, це брама до нового життя.

Твій гріб, о Христе, став свідком речей, які не йдуть в тій звичайній послідовності, яку ми знаємо: життя, а потім смерть. Навпаки: смерть, а після неї життя, нове, прославлене і вічне. Пам’ятаємо Твої слова: «Я воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть вмерши – житиме».

Господи, прийми цю Хресну Дорогу, яку ми жертвуємо за померлих під час страшного голодомору. Прийми їхні терпіння, а душі їхні приведи до Небесної Трапези.

бр. Славомир Ветлугін OFM


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)