Нещадний вітер

Вітер навколо віє

Світ про щось тривожне мріє

Давно вже висохла роса

І починається гроза.

Падають краплинки у воду джерел

А високо у небі літає орел.

Тремтить хтось і мліє,

А вітер безстрашний деревами віє.

Вгинається гілля у бідних дерев,

А вітер лоскотить волосся тепер.

Я стою під дощем ,

А краплі колючі неначе мечем.

Дощиком до мене ллють,

Дощем у серці вогнем мене б’ють.

Страшна чорна хмара покрила все небо,

Щось мліє хтось мріє їм жити потреба.

Без листків дерево посеред поля,

Голе…певно у нього така сумна доля.

Грім гримить ластівка літає,

А блискавка не спить.

Щось блиснуло у небі загорілась травинка,

І біля ніг моїх беззахисна пташинка.

Вже мертва собі лежить…

Її ніжне тільце ніби в руках моїх тремтить.

Покотилась сльоза, це капля крові, а не роса,

Повіяв знову вітер.

Ні не терпкий і не колючий,

Він розганяє небесні кручі.

Гроза вже скінчилась,

А ніжний вітерець

Забрав тисячі

Беззахисних сердець!

 

Гуйван Оля , Городківка 23.06.2007