Нещадний вітер
Вітер навколо віє
Світ про щось тривожне мріє
Давно вже висохла роса
І починається гроза.
Падають краплинки у воду джерел
А високо у небі літає орел.
Тремтить хтось і мліє,
А вітер безстрашний деревами віє.
Вгинається гілля у бідних дерев,
А вітер лоскотить волосся тепер.
Я стою під дощем ,
А краплі колючі неначе мечем.
Дощиком до мене ллють,
Дощем у серці вогнем мене б’ють.
Страшна чорна хмара покрила все небо,
Щось мліє хтось мріє їм жити потреба.
Без листків дерево посеред поля,
Голе…певно у нього така сумна доля.
Грім гримить ластівка літає,
А блискавка не спить.
Щось блиснуло у небі загорілась травинка,
І біля ніг моїх беззахисна пташинка.
Вже мертва собі лежить…
Її ніжне тільце ніби в руках моїх тремтить.
Покотилась сльоза, це капля крові, а не роса,
Повіяв знову вітер.
Ні не терпкий і не колючий,
Він розганяє небесні кручі.
Гроза вже скінчилась,
А ніжний вітерець
Забрав тисячі
Беззахисних сердець!
Гуйван Оля , Городківка 23.06.2007