Частина І.

Як стверджує Владислав Татаркевич, щоб говорити про щастя, потрібно спочатку з’ясувати, що означає саме слово «щастя». Це має бути не довільне визначення, але відповідне тому, що в повсякденній мові називається щастям.

Щастя – це свого роду задоволення, яке також має бути конкретне визначене, оскільки задоволення є дуже широким поняттям. Бо якщо кожне щастя є задоволенням, то не кожне задоволення є щастям. Для античних філософів щастя – це посідання найвищого добра, яке тільки може досягнути людина. Але вони не визначають, яке це добро. Усе залежить від погляду, яке добро є найвище для людини. Одні вважали, що щастя – це гедонізм, ще інші вважали, що щастя – це рівномірна сукупність матеріального добра, але Аристотель говорить, що щастя – це осягнення найвищої цілі, що щастя полягає на глибшому задоволенні.

Потрібно також  розглянути ще два важливих аспекти щастя: це «бути щасливим» і «мати щастя». Бути щасливим – це інтенсивне задоволення людини, а мати щастя – це певний випадок з життя цінний для людини. Як одне, так і друге, кожний по- різному відчуває. Залежить від віку людини, індивідуальних характеристик, прийняття ієрархії цінностей, світогляду та ін. Ще щастя є об”єктивне і суб”єктивне. Суб’єктивний – це стан свідомості людини, який полягає на тому, що людина  відчуває задоволення з якихось причин, це може бути внутрішнє задоволення.

Об’єктивне полягає на одноразовому, чи кількаразовому осягненні добра, виграш в лотереї, уникнення якоїсь небезпечної ситуації, що в повсякденній мові говорять «він мав щастя» і що в очах інших викликає заздрість. Але об’єктивне щастя  не мусить товаришувати суб’єктивному щастю й навпаки, суб’єктивне щастя не мусить іти в парі з об’єктивним щастям. Щастя, якого прагнуть люди і про яке мріють, це таке, що приходить до них само, «щасливим шляхом», про таке щастя непотрібно турбуватися. Але філософи з цим не погоджуються, вони відвіку вважають, що щастя потрібно осягнути власними силами, а деякі говорять, що найкращий шлях до щастя – через аскезу. Щастя вимагає багато зусиль, а навіть зречень від того, до чого ми за природою маємо схильність і що дає нам задоволення. Хоч не філософи вважають, що це не є щастям, а радше зреченням від щастя.

Щастя можна осягнути в спокої, добробуті, безтурботності, але також у важких умовах життя.  Евдемоністи вважають, що щастя – це найвище добро. Вони вживали термін «щастя», говорячи, якщо щастя є тим, що найцініще в житті, то це найвище добро, але воно не є ним, якщо воно є тільки задоволенням. Ми говоримо про щастя, що воно є найвищим добром, а повсякденна мова називає щастям одну хвилину, що приносить задоволення, але щастя це щось тривале. Сучасні філософи розуміють щастя, як задоволення з цілого життя.

Для більшості людей щастя це:

• життєвий успіх
• інтенсивне задоволення,
• матеріальне благо
• задоволення з життя.

Саме ці визначення щастя переважають у мисленні людей. Також часом людина у своє розуміння щастя вміщує всі чотири перерахованих визначення. Проте переважно коли ми говоримо про когось, що «він щасливий», частіше за все у першому або в третьому значенні. А коли про себе, то в другому, або четвертому. Коли читаємо чиюсь автобіографію, то думаємо, що «його життя було щасливе», але в якому значенні щасливе?

Читаючи автобіографію Гаррісона Форда, скажемо про його життя, що воно щасливе,  розуміємо його так, бо це життя повне вдачі, а про Джакомо Казанову  скажемо, що це життя повне задоволення. Читаючи «Сповідь» св. Августина, бачимо, що його щастя було в чомусь іншому. Французький письменник Анрі Лаведан написав свою автобіографію, де стверджував, що життя його було щасливим, тобто щасливим, але вже в іншому значенні. Лаведан говорить, що в його житті нічого не бракувало, що має бути в щасливому житті, навіть терпіння. Його життя було ані успішним, ні розкішним, а було таким, що проживши його він був з нього задоволений. Він був щасливий у четвертому значенні щастя.

Цієї багатозначності потрібно позбутися, потрібно вибрати лиш одне, а решту назвати по-іншому. Виникає питання, яке вибрати? Три з них мають синоніми й «щастя» в них можна замінити  на: «вдачу», «задоволення»,  «матерільні блага», четвертого синоніма немає, це його своєрідне значення, це ЩАСТЯ.

Опрацював

бр. Адріан Пугачевський, OFM

Київ, 1.12.2010