ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO FRATRUM MINORUM - Ukraine

ORDO1 FRATRUM2 MINORUM3 UKRAINE4

ПРО ЩАСТЯ


Частина ІІ – щастя в Аристотеля

Для Аристотеля щастя – це найвище добро, яке людина може осягнути. Людина завжди прямує до поставлених цілей, які вважає добрими для себе. Аристотель стверджує, що цією ціллю є щастя. Отже, щастя є тим, чого прагнуть усі люди. Виникає питання, чим є це щастя? Багато людей вважають, що щастя – це задоволення і розкіш, дехто вважає, що це почесті. Але це не може бути ціллю людини. Життя, що віддається задоволенням, – це життя, що вводить у залежність та яке більше відповідає життю тварин (EN,I,5). Аристотель зауважив, що почесті це щось зовнішнє,  люди шукають почестей не для себе самих, але для публічного підтвердження своєї “доброти”. Життя, прожите для громадження багатства, також неможливо назвати щастям, бо це життя абсурдне, бо посвячуємо своє життя тому, що є засобом, а не ціллю. Тоді виникає питання, що таке добро для людини? Добро людини полягає на специфічних діях людини, тобто на діях, які вона й тільки вона може виконувати. Взагалі добро кожної речі полягає на специфічній дії цієї речі.  Діянням вуха є слухати, діянням ока дивитися, і т. д. Виникає питання, а що є специфічним  діянням людини? Не може ним бути тільки життя, бо життя мають усі вегетативні істоти. Не може ним бути відчуття, бо й тварини його мають. Специфічним діянням людини є розум і керування своєю душею розумом. Аристотель називає душу Божим елементом, який вважається самою людиною, бо є найсуттєвішим і найкращим (EN,X,7).

Як бачимо, для Аристотеля щастя полягає на діях розуму й душі. Щастя пов’язане з діяльністю, а не з тим, що людина має, або не має. Діяльність полягає між іншим на вмінні шукати справжнє добро, на пошуках відповідного шляху до його реалізації, на вмінні керуватися правилом золотої середини, тобто не впадати в крайнощі. Наприклад, жити поміж розкиданням і скупістю, коли йдеться про гроші. Ми часто вважаємо, що коли щось отримаємо, чи щось відбудеться, то будемо щасливі, так без жодного зусилля, якби виграли мільйон у лотереї, і кажучи, що ми не маємо жодного впливу на наше щастя, вирішує все судьба, це вона нам приготувала щастя.  Але згідно з Аристотелем, щастя – це життєва активність, яка приносить велику радість.  Ця активність полягає між іншим на праці над собою, свідомості самого себе,  свідомості, що ти скерований на іншу людину. Щастя полягає на досвіді життя. Активність завжди має ціль, до якої йде. Аристотель докладно зрозумів радість життя, поєднаного зі свідомістю й активністю.  Ця велика радість не є радістю, яка виходить з осягнення об’єкту нашого прагнення,  але радість, що виникає з відчуття, що живемо завдяки активності.

Щоб зрозуміти Аристотеля, потрібно зберегти значення, яке він надав слову «щастя» і «нещастя». Щастя є досконалою активністю, (тут ідеться про людську досконалість), а нещастя з поганої активності. Щоб жити в щасті й активності, потрібно спочатку зробити однозначний вибір, щоб направити своє життя в конкретне русло.  Ми бачимо, що щастя в Аристотеля – це активність, що користується розумом і здобуває чесноти, які роблять так, що активність стає досконалою (у людському розумінні), а з досконалості випливає й моральність.

Щастя полягає також на задоволенні від свого життя.  Але  непотрібно, щоб людина кожного дня собі повторювала: як я щасливий/ва зі свого життя. Хіба той, хто про щастя перестає думати, перестає також бути щасливим? Вистачить бути задоволеним з життя, коли про нього подумаєш.

У щасті фігурує ще однин термін, який з одної сторони кожному зрозумілий, але з іншої  також вимагає певного пояснення.  Це термін «життя». Життя людини, по-перше, може означити біологічний процес, але не в цьому значенні ми говоримо, що ми задоволені з життя. По-друге – психологічний процес, який діє у свідомості людини. І не в цьому значені говоримо про задоволення з життя. По-третє, життя людини – це процес усіх груп почуттів, в яких людина бере участь і на які реагує від народження й аж до смерті. Аби людина відчувала себе задоволеною з життя, дуже важливо бути твердо переконаним, що його життя має сенс і вартість.

 

 

Опрацював

бр. Адріан Пугачевський, OFМ

Київ, 10.12.2010


ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)