Віра не є важкою
Хто прагне зрозуміти природу віри, віри в Бога, нехай приготується на зустріч з простотою. Труднощі в зрозумінні віри в Бога не полягають у тому, що віра є важкою, а ми – прості, але на тому, що ми важкі, а віра проста.
Вислів св. Августина «віра шукає зрозуміння». Зв’язок між вірою й пошуком є в тому, що не пошук віри є джерелом віри, а віра є джерелом пошуку, ніхто не вірить у щось, поки не пізнає, у що потрібно вірити, бо ніхто не шукає не віруючи, що знайде, шукає той, хто вірить.
На питання, як говорити сьогодні про віру, що говорити, Юзеф Тішнер переконаний, що ці питання не є достатньо глибокі. Він вважає, що мова про віру знаходиться глибше ніж просте питання про «що» і «як» говорити. Проблемою є те, що немає до кого говорити. Щоб говорити, потрібно, щоб хтось слухав. А щоб слухати потрібно прихилитися до того, хто говорить. Потрібно довіритися тому, хто говорить. Слово «довіритися» є непоганим дорадником.
У сучасному світі часто немає довіри до ближнього. Ми є як «монади без вікон», це теорія Готфріда Лейбніца. Ми живемо пліч-о-пліч з іншими, але як механічний годинник, що йде завдяки пружині, а таке враження, якби одні на одного взаємно впливаємо й допомагаємо, але насправді немає жодного впливу й допомоги. Брак довіри,а часто й нікому вона не потрібна.
Зигмунд Фройд іде ще далі: не тільки комусь, а собі не можна довіряти. Мартін Гайдеггер говорить, що потрібно зберігати дистанцію. Дистанція вже така далека, що ніхто не хоче її приблизити.
Сьогодні з’являється сурогат віри, тобто, це ті, що вдають з себе віруючих, а такими насправді не є. Наступає криза віри, руйнується фундамент віри – довіра, а довіра будує віру.
Питаючи про віру, не питаймо, як може народитися ясність у темряві, а питаймо, як може з’явитися темрява в ясності. Ісус Христос, Син Божий, вимагає від нас віри в Себе і Того, котрий Його послав, вимагає віри без застережень, яка гори може переносити (Мт 17,20). Бо «хто увірує, і прийме хрещення, буде спасений, а хто не увірує, той буде осуджений» (Мк 16,16).
Поступати згідно з вірою в Ісуса Христа, означає виконувати заповідь любові, яка має в собі всі інші заповіді. Хто не виконує заповіді любові, і говорить, що вірить в Ісуса Христа, той «є брехуном і не має в нім правди» (1Йн 2,4). Віра без вчинків є мертва (Як 2,26), віра без любові нічого не дає (1Кор 13, 2).
Св. Августин говорить, що завдяки вірі, ми можемо перейти границі нашого розуму й наблизитися до Бога так близько, що зможемо дивитися Йому в обличчя й насичуватися безкінечною радістю.
Св. Тома з Аквіну показує віру як дорогу до пізнання Бога, кажучи, що через сповідування віри людина зустрічається з Богом.
Віра це дар Бога, дар який полягає не тільки на тому, що Бог вільно показує Себе, а на тому, що Він дає людині можливість пізнати Його.
Енцикліка Йоана Павла ІІ «Fides et ratio» (Віра і розум) говорить, що релігійний досвід та інтелектуальна позиція, є умовою пізнання Бога. Але є ще інше: відкритість серця. Чи серце наше готове визнати, що Бог існує? Чи є в нас така частина, що прагне Бога?
Опрацював
бр. Адріан Пугачевський, OFM
Київ, 29.09.2010