Яка вона?

      Любов—життєва міць, яка живить все людство.

      Дивлячись на Хрест – бачимо любов, а разом «людську вдячність», оспівану в пісні:

                Люде мій люде,

                що тобі вчинив;

                Чим тебе засмутив,

                чим Я завинив?».

        Скільки разів виводив Господь людей з рабства, скільки разів доводив свою безмежну любов, яка « ніколи не переминає» (ІКор. 13,8), до своїх же творінь, і що за це отримував: « Вивів тебе Я з-під влади фараона; А ти вклав хрест на Мої рамен; Море відкрив Я, щоб ти пішов безпечно; А ти бік Мій списом пробив безсердечно». Життєвий парадокс, який не повинен статись—відбувається. «Котрий із вас батьків, коли син проситиме у нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку? Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?» (Лк. 11, 11-12).

        Йдеться не про батьків, а людські відносини, зворотну сторону любові. Неправильні поради, «ведмежі послуги», подачки. Людям подобається нищити один одного, знущатись, принижувати, ставити в залежність. Іноді це називається комуністичним словом «блат». По блату використовують один одного, користуються труднощами інших, прикриваючись маскою допомоги. «Та шапка, та не той Іван». Це не що інше, як рабство. Одні тримають в рабстві інших, так, як гріх тримає в кайданах людину.

       Інша сторона «любові»—зловживання добротою. Це так популярно в світі. Зловживання добротою описане у Євангелистів в багатьох місцях, а також в притчі про виноградник та виноградаря. В кінці притчі Господь Ісус промовляє до людей: «Тому кажу вам: відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його» (Мт. 21, 43).

        Ісус пояснює, що не може до нескінченності тривати та перемагати зло. Господь люблячий, справедливий та милосердний. Він промовляє до людей, повчаючи: «Тож не турбуйтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все це побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царства Божого, та його справедливості, і все те вам додасться» (Мт. 6, 31-33). «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 36), «щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 4).

          Потрібно творити добро та любити один одного. Відомо, що наймогутніша людина в світі, та котра вміє перемагати себе, а найслабша, та що без Бога живе, без Його заповідей. Святі тому стали святими, що вміли не тільки любити, перемагати, підкорятись Божій волі. Вони вміли визнавати свої гріхи та щиро жаліти за них. Вони вміли розкаюватись, роздумуючи:

                      То не цвяхи, а мій гріх Тебе прибив.

                     То не люди, а мій гріх Тебе судив.

                     То не цвяхи, а мій гріх Тебе тримав.

                     Хоч давно це було—за мене страждав (з пісні “Голгофо”).

С. Ніна Шатило, ФОС