Рава-Руська ПАРАФІЯ ОПІКИ СВ. ЙОСИПА ОБРУЧНИКА
| Адреса священиків: вул. Залізної Дивізії 5 кв.33 м. Рава Руська, Жовківський р-н, Львівська обл. 80316 Адреса Парафії: вул. Грінченка 1 А м. Рава Руська, Жовківський р-н, Львівська обл. 80316 E-mail: yan-rawa@mail.ru |
РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ
| Неділя та Урочистість | 10.30 – Служба Божа |
| Понеділок | 17.00 – Служба Божа (листопад, грудень, січень, лютий) 18.00 – Служба Божа (березень, жовтень) 19.00 – Служба Божа (квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень) |
| Вівторок | 9.00 –Служба Божа |
| Середа | 17.00 – Служба Божа (листопад, грудень, січень, лютий) 18.00 – Служба Божа (березень, жовтень) 19.00 – Служба Божа (квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень) |
| Четвер | 9.00 –Служба Божа |
| П’ятниця | 17.00 – Служба Божа (листопад, грудень, січень, лютий) 18.00 – Служба Божа (березень, жовтень) 19.00 – Служба Божа (квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень) |
| Субота | 9.00 –Служба Божа |
Рава-Руська, місто в Жовківському районі Львівщини, лежить на трасі Львів-Варшава. Митницею та кордоном мусить бути, бо так вирішила і історія,і сама природа: воно лежить на узбіччях Розточчя над річкою Ратою. Невелика промисловість: шпалопросочувальний і маслоробний завод, консервно-спирто-крохмальний комбінат; кахельно-керамічне виробництво. Історія міста сягає половини XV ст.Є вірогідність вважати засновником Рави белзко-мазовецького князя Владислава; саме з його іменем пов’язана найперша згадка про місто (1455). Пізніше до назви “Рава” почали додавати слово “Руська”: на теренах Речі Посполитої вже існувало поселення – Рава (Мазовецька). Міста не слід було плутати. З кінця XVI століття Равою та околицями володіла родина Тшцінскіх, яка ревно дбала про католицьку віру своїх підданих. В кінці XVI ст. дякуючи їхнім зусиллям було утворено парафію в селі Річки, а у 1612 році перенесено її в Раву, спорудивши для цього дерев’яний костел. Парафія належала до Холмської дієцезії. Не без допомоги родини Тшцінскіх місто невдовзі отримало й магдебурзьке право. Перший дерев’яний храм у Раві Руській був розібраний у 1768 році, і на його місці в 1770-1775 роках з’явилася сучасна мурована святиня, фундаторами якої були Анджей і Катажина Жечицци, власники міста. Немалі заслуги у будові, а потім в оздобленні храму, мав тогочасний настоятель Антоній Вєжбовскі. Цей кам’яний однонавний барочний храм був за своєю архітектурою схожий на святині в Берездівцях, Лопатині та Буську. Дня 9 травня 1843 року консекрацію святині під титулом Опіки св. Йосипа здійснив Францішек де Пауля Піштек, архієпископ Львівський (більше 50-ти років раніше парафія була приєднана до цієї ж архідієцезії). Реконструкції храму відбувалися в 1895 та 1926 роках. Населення міста було строкатим: поляки, українці, велика єврейська громада, що оселилася тут ще в XVI столітті. З історичних джерел відомо, що євреї, як і в інших галицьких містах, оселилися в Раві навколо Ринкової площі. Перед Другою світовою війною мультикультурна Рава була досить значним залізничним вузлом. Тоді в місті проживало до 13 000 осіб, з яких 56% складали євреї. Та війна докорінним чином змінила етно-соціальний склад населення Рави – зараз про юдейську громаду нагадують антикварні поштові листівки та єврейське кладовище. Та і поляків залишилося небагато. У 1940-му році комуністична влада заарештувала равських ксьондзів (Юзефа Стоклосе, Базилєго Харчука, Анджея Молдоха і бр. Міхала Мархєвіча OFM). Що було з ними далі – невідомо. Мабуть всі були вбиті. Фашисти зайняли місто в перші дні війни червня 1941 року з СРСР. В той же сам день радянські солдати повбивали деяких братів францисканців: Дидака Носідляка OFM, Перегрина Шнерха OFM, Фердинанда Смолєня OFM і Міхала Гавендзкєго OFMConv. З кінця березня 1942 року окупанти показали своє справжнє обличчя: в місті почалися часті погроми. Пізніше того ж року місцевих євреїв почали масово вивозити до концентраційного табору в Белжці. Та й в самій Раві створили гетто – а ще табори для французьких, англійських та російських військовополонених. Війна минула, місто знову почало звикати до нормального ритму життя, тільки от з роками воно неначе зсихалося, зменшувалося: і на 2001 рік численність його населення складала всього близько 9 000 осіб. Провінція провінцією, спокій якої турбують хіба багатотонні фури, що прямують до кордону, та старі сиві ветерани з далекої Франції, що приїжджають поклонитися на могили своїх товаришів, які загинули в равському таборі в 1943-1944 роках. У 2002 році в місті проводилися роботи з реконструкції кладовища французьких військовополонених. Функції парафіального храму равська святиня виконувала до 4 липня 1946 року, коли виїхав до Польщі останній адміністратор парафії Якуб Віняж та більша частина парафіан, забравши деякі речі зі святині, у тому числі – відомий з XVII століття чудотворний образ Богоматері святого Розарію. Зараз він прикрашає головний вівтар у костелі в Любичі-Крулєвскім. А тим часом комуністична влада перетворила храм на склад продуктів, а в плебанії досі живе кілька сімей. Місцева римсько-католицька спільнота отримала назад свою святиню у 1989 році. 24 грудня храм освятив тогочасний апостольський адміністратор з Любачова, єпископ Мар’ян Яворський, майбутній Львівський архієпископ. Брати Менші з Провінції Матері Божої Ангельської повернулися до Рави і почали працювати в парафії з 25 вересня 1994 року. В костелі св. Архангела Михаїла 1916 рік Трасою на Варшаву в сторону кордону, в кінці міста, знаходиться барочний костел та монастир Братів Менших реформатського відгалуження під титулом св. Архангела Михаїла. Нещасний, не білений, втомлений костел та монастир оточений зусібіч яскравими рекламними щитами: кафе! гуртовня! готель! туалет! мийка!
Брати реформати з’явилися у Раві в 1725 році, саме для них був побудований дерев’яний костел та монастир. На цьому місці сьогодні стоїть греко-католицький храм Спаса (зараз в межах села Рата). У 1729 – 1737 роках зведено новий монастирський комплекс за проектом архітектора Павла Фонтани. Фундатором монастиря був Єжи Жечицкі. До типового однонавного реформатського костелу, з заходу примикає двоповерхова будівля келій, П-образна в плані. Весь комплекс оточений високою кам’яною стіною. Монастир кілька разів грунтовно оновлювали (1902, 1930-35 р.). Брати реформати працювали тут до 1946 року. В Раві-Руській з 1886 року працювали також Сестри Домініканки ІІІ Ордену. Як до війни, так і зараз в їхньому монастирі знаходиться школа. Папа Іван Павло II, 13 червня 1999 року у Варшаві, здійснив беатифікацію 108 мучеників, двоє з яких працювали у Раві-Руській. Бл. Юлія Родзінська (1899-1945), із Згромадження Сестер св. Домініка, у 1921-1922 роках вчителювала в школі, а бл. Нарциз Турхан (1879-1942) з Ордену Братів Менших (реформатського відгалуження) з 1907 по 1909 рік служив в равському монастирі. Обидва загинули мученицькою смертю в концтаборах в часи гітлерівського терору. Львівський архієпископ Мар’ян Яворський, 11 вересня 1999 року, відслужив месу на подяку за дар беатифікації мучеників Другої Світової Війни, які працювали у Раві-Руській. В той же час храм був вже грунтовно відновлений. 8 грудня 2000-го року відбулися урочистості з приводу 225-ї річниці існування равського парафіального храму. Протягом століть у равському храмі вшановувалась чудотворна ікона Матері Божої Святого Розарію. Сьогодні у бічному вівтарі знаходиться копія цієї ікони. В храмі також є образи бл. Юлії Родзінської – домініканки і бл. Нарциза Турхана – францисканця. Храмове свято: 19 березня – Опіки св. Йосипа Обручника. 29 вересня – Св. Архангела Михаїла.