В Шаргороді освячено каплиці-стояння Всеукраїнської Хресної Дороги
У вівторок 25 червня в Шаргороді відбулось урочисте освячення каплиць-стоянь Всеукраїнської Хресної Дороги, яку разом із парафіяльним храмом св. Флоріана проголошено Санктуарієм Страстей Господніх, а 7 березня нинішнього року надано статус Всеукраїнської Хресної Дороги.
Урочисту Месу, яка передувала обряду освячення, очолив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, з ним співслужили митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький, ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук, ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок, єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович, єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло, єпископ-емерит Мар’ян Бучек, єпископ-емерит Броніслав Бернацький, Міністр провінції Архангела Михаїла Братів Менших в Україні о. Бенедикт Свідерський OFM, хранитель санктуарію Страстей Господніх о. Рафал Маківський OFM та інші священники.
Це ідея Всевишнього, це місце вибрав Бог Вітаючи присутніх о. Рафал Маківський сказав, що цей день можна розпочати словами пісні: «Ось день настав, що нам дав Господь, радіймо і веселімось. Сьогодні ми переживаємо незвичайну урочистість на теренах нашої парафії, подібна їй була у листопаді 1596 року. Сьогодні ми напевно переживаємо більшу урочистість, бо тоді не було зібрано стільки вірних, не було стільки єпископів, в той час не було і Нунція. Сьогодні вся Церква України зібралася тут, біля нашого храму, щоб переживати велику урочистість і, передусім, дякувати Богу за те, що Він споглянув на нашу парафію і захотів, щоб тут були каплиці Хресної Дороги. Збираємося щоб дякувати Богу, щоб Його прославляти, бо це з Його милості ми маємо цей великий дар …».
Найважливіше — навчитися любити Ісуса Христа «Кальварія, — сказав, розпочинаючи урочисту Літургію, Апостольський Нунцій, — дає нам можливість бути духовно на Святій Землі разом з Ісусом». Його Високопреосвященство застеріг зібраних, особливо молодь, від помилкових думок, що «моя молитва нічого не означає», бо «для молитви не треба мати досвід 120 років — для молитви потрібно просто бути з Ісусом». Проголошуючи проповідь, Його Високопреосвященство сказав: «Сьогодні ми почали нашу Літургію після молитви на кладовищі, де лежать ваші люди, ваші брати, ваші чоловіки, ваші сини. Історію деяких з них я знав перед тим, як вони загинули. Наприклад В’ячеслав — він загинув в Маріуполі 19 квітня 2022 року. А деякі його побратими більше двох років в полоні. Сьогодні до Риму, щоб завтра бути на зустрічі з Папою Франциском прибули деякі матері, дружини полонених. Всі об’єднані у стражданнях. Тому ми просимо сьогодні, щоб Господь помилував нас. Щоб не завдяки нашим діянням, а завдяки своєму милосердю подарував нам захист та мир. І тут ми маємо можливість молитись біля Кальварії. Згадаймо, що тільки вчора ми відзначали урочистість Народження св. Йоана Хрестителя. І ми пам’ятаємо як Ісус пояснював своїм учням, що поміж народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана. Тобто — Йоан був пророком, тим, хто приготував Ісусові дорогу, і він був найбільшим зі святих Старого Заповіту. Але Ісус дозволив, щоб Ірод вбив Йоана. […] Вищезгаданий аспект впроваджує нас в таємницю Ісусового хреста в тому сенсі, що Божа слава прихована в багатьох речах, але насамперед — у стражданнях і розп’ятті самого Ісуса Христа». «Апостол Павло, — продовжив проповідник, — писав: “Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, ми проповідуємо Христа розп’ятого — ганьбу для юдеїв і глупоту для поган”. Звичайно, ми не можемо інтерпретувати ці слова як цілковиту зневагу до знаків і мудрості. Павло цього не говорить: він не каже, що знаки і чудеса втратили свою важливість або що людська мудрість і навчання не мають більше для нас значення. Скоріше сенс такий: Ісусів хрест набагато більший від знаків та чудес і більший від мудрості цього світу. Коли ми вважаємо себе християнами і віримо, що ми є членами тієї ж Церкви, в якій апостол Павло здійснював своє служіння, тоді для нас стає дуже важливим зрозуміти значення Ісусового хреста, щоби він насправді став для нас знаряддям спасіння: навіть більшим ніж бронзовий змій для Мойсея і народу, якого він провадив пустелею. Що означає для нас зрозуміти значення Ісусового хреста? Без сумніву, частиною розуміння Ісусового хреста є читання біблійних уривків про Хрест і Розп’яття, целебрація Воздвиження Всечесного Хреста, яку ми тепер здійснюємо, і роздуми над Ісусовими стражданнями, які ми здійснюємо під час розважання Хресної Дороги. Але зрештою все це лише приготування. Коли Ісуса було піднесено на хресті, Він відчув спрагу: передусім — спрагу нашої любові, тобто — нашої відповіді на нескінчену Божу любов, яку Ісус явив, коли оголив себе і пожертвував за нас. Тому найважливіше для нашої сьогоднішньої целебрації, як і кожної іншої Літургії та молитви — це навчитися любити Ісуса Христа. Любити Його не лише почуттями і словами, але подібно до того, як апостол Павло каже про Ісуса: “Він був слухняний аж до смерті і то смерті хресної”. Тобто ми зможемо казати про цілковиту любов до Бога лише коли станемо слухняними Богові Отцеві в усьому». «І тут постає питання: “Чи легко нам стати слухняними Богові в усьому?” Мені здається, що відповідь є очевидна: це зовсім не просто. Наш послух в найкращому випадку зростає поступово, з кожною молитвою, з кожною чеснотою, з кожним актом самозречення, довіри до Бога та милосердя до ближнього. Але існує також швидша дорога: це особлива Божа благодать, яка змінює наше серце, наші думки — повністю змінює нас. Я вважає, що саме це є головною метою кожного паломника який приходить або приходитиме сюди до Шаргорода, до санктуарія та на Хресну Дорогу: випросити для себе та для братів і сестер цю особливу благодать — бути послушними Богові в усьому». Архієпископ Вісвальдас розповів, що на одній молитовній зустрічі, на якій він був присутній, одна особа висловила спостереження, яке, на думку Його Високопреосвященства дуже актуальне для всіх, хто живе в Україні під час агресії: «не так важливо, якою дорогою ми йдемо — важливо те, що ми йдемо разом з Ісусом». 
«Найбільші війни та катастрофи не повинні затьмарити цю головну мету нашого життя — бути і жити з’єднаними з Ісусом. Але наприкінці цих роздумів бажаю додати інший аспект: молитви і роздуми над Ісусовими стражданнями важливі не тільки для нас — вони важливі також для Ісуса. Причина полягає в тому, що Ісус завжди був без гріха і з’єднаним зі своїм Небесним Отцем, розумом завжди слухняним волі Отця. Також і Пресвята Діва Марія прожила своє життя дуже подібним чином — без гріха. Натомість ми — бідні грішники — не лише зазнаємо багатьох спокус, але й піддаємося їм. Нам набагато важче піднятися з наших падінь і стати повністю слухняними Богу. Проте, коли нам це вдається, це приносить величезну славу Богу, бо це набагато важче вчинити нам, ніж Його Синові. Тому не буде перебільшенням повторити те, чому завжди навчала Церква: коли ми єднаємо наші страждання зі стражданнями Ісуса Христа і коли ми стаємо слухняними Богові, ми справді співпрацюємо в справі спасіння, яким Бог обдаровує людство. Тобто наші страждання стають справжнім даром для Бога і для наших братів. І це найцінніший дар, яким ми можемо кого-небудь обдарувати», — сказав Його Високопреосвященство на закінчення проповіді. Зібрані на Літургії звернулись до Бога з молитвами за Вселенську Церкву, Святішого Отця Франциска, за всіх єпископів, священників, монахів і весь люд Божий; за мир в усьому світі і особливо в Україні; за українське військо, всіх синів і дочок українського народу, які боронять рідну землю; за фундаторів і добродіїв шаргородського Санктуарія, а також за тих, хто в цей нелегкий для нас час тим чи іншим чином допомагають нашій країні; за померлих паломників, фундаторів і добродіїв шаргородського Санктуарія, а також за тих, хто віддали своє життя, захищаючи нашу державу. На завершення св. Меси Його Високопреосвященства Вісвальдас Кульбокас уділив її учасникам Папське благословення, яке дає повний відпуст.
По закінченні Служби єпископ Леон подякував Апостольському Нунцію, всім єпископам, священникам і всім, зібраним у санктуарії за участь в урочистості і закликав молитися за те, «щоб якнайшвидше закінчилася війна, щоб війни не було в наших серцях, в наших родинах і в нашій державі» і заохотив вірних приїжджати до шаргородського санктуарія, щоб молитися на Хресній Дорозі у будь-який день. Зі словами вдячності до архієпископа Кульбокаса звернувся о. Бенедикт Свідерський OFM, зазначивши, що наріжний камінь освячував один Нунцій — Іван Юркович, санктуарій — другий Нунцій, Клаудіо Гуджеротті, тепер каплиці-стояння освячує вже третій Нунцій. Йдемо з вірою Хресною Дорогою, бо вона завжди закінчується перемогою і Воскресінням Ісуса Христа. «Йдемо з вірою цією Хресною Дорогою, бо вона завжди закінчується перемогою і Воскресінням Ісуса Христа, якому могутність і сила, і велич, і слава навіки вічні», — цими словами єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський розпочав молебень Хресної Дороги. Оскільки діють викликані воєнним часом обмеження масових заходів поза межами храмів, освячення каплиць-стоянь Хресної Дороги відбувалось таким чином: усі єпископи на чолі з Апостольським Нунцієм, а також священники-францисканці йшли від каплиці до каплиці, здійснюючи біля кожної обряд освячення, тоді як усі інші учасники урочистості — як священники та монахи й монахині, так і світські паломники — залишались на прихрамовій території де відправлялась Служба, і молились роздумами стоянь Хресної Дороги.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2024/06/368383
