Хресна Дорога

ВЗЯТИ СВІЙ ХРЕСТ В ДОРОЗІ ЗА ІСУСОМ

Текст роздумів, який підготував о. Доброслав Копистеринський OFM, на Всеукраїнський молебень Хресної Дороги. Санктуарій Страстей Господніх – Шаргород 27.05.2022

 

Вступ

2022 рік в Україні, за Божим Провидінням, Єпископатом Католицької Церкви був проголошений роком Святого Хреста. Цей рік мав наблизити нам цінність хреста Ісуса, як знаряддя відкуплення та спасіння.   

Хрест Ісуса, який став знаком його перемоги над злом та вічною смертю. Хрест Ісуса, який став знаряддям боротьби з одвічним ворогом Бога та людини – дияволом. В Євангелії Господь повчає нас: «Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за мною». (Лк 9, 23). Слідувати за Ісусом не можливо без особистого хреста, так само не можливий інший спосіб наслідування Його. Йдучи цією Хресною Дорогою, роздумуймо про важливість прийняття та несіння свого особистого хреста, хреста в наших родинах, парафії, та всього народу в цей важкий час війни, яка триває.

 

СТОЯННЯ І

ІСУС ЗАСУДЖЕНИЙ НА СМЕРТЬ

Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу» І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат : «Ось чоловік!» (Йн 19,4-5).

Вирок на Ісуса був не справедливий. Вирок вимушений шантажем, залякуванням, маніпуляцією інформації, вимаганням, проявом сили та впливу… Здається, що Пилата в такій ситуації можна було би оправдати, кажучи, що йому створили такі умови, що така була політична ситуація, що він не мав виходу. Але це лише думки. В кожній важкій ситуації завжди є вихід, якщо чинити згідно справедливості та свого сумління і не піддатися злу, під яким виглядом воно себе не представляло б. Здебільшого також і ми в своєму житті допускаємо подібні осуди інших, використовуючи ті самі оправдання, щоб зберегти ілюзорний внутрішній спокій, ніби то все в порядку. Такий осуд інших відкриває нам тінь хреста, а не справедливий вирок – адже стає справжнім хрестом для осудженого.

Сьогоднішній ворог України використав такі самі способи через маніпуляцію та пропаганду, щоб оправдати свій осуд, а через нього й свій вирок на українців, щоб завдати нам величезного болю, спричиненого війною та вбивством невинних людей та дітей. Страждаюче Обличчя Людини – Ісуса засудженого, – це образ всіх несправедливо засуджених, терплячих за правду, за свою гідність називатися дітьми Божими.

Господи, приймаючий несправедливий вирок, додай сили тим, котрі терплять з приводу несправедливості, навчи нас своєю покорою приймати це, як світло твого хреста, яке веде нас до спасіння.

 

СТОЯННЯ ІІ

ІСУС ПРИЙМАЄ ХРЕСТ

 

Господь приймає хрест, який став знаряддям його страждання та смерті, спокійно й без нарікання. Не оправдовується, що він не винен. Не нарікає на свою долю, знаючи, що його чекає. Не звинувачує своїх оскаржувачів, що це вони не справедливі. «Хто не несе хреста свого і не йде слідом за мною – не може бути моїм учнем» (Лк 14,27). В житті людини часто трапляються ситуації, в яких вона не хоче приймати незручності, нові або важчі обов’язки, терпіння з різних причин, нерозуміння інших, відкинення – це ті ситуації, в яких відчувається життєвий хрест. Хочеться його залишити, відкинути, не прийняти, або перекласти на когось іншого. Часто приходить спокуса бунту, чому я маю це робити, для чого зі мною так сталося, а чому це спіткало мою родину?

В час війни чимало такого незадоволення і нарікання, чому я, або мої діти мають йти на війну, а інші – ні? Чому беруть простих, а багатих залишають біля своїх сімей? Чому стільки несправедливості навіть тоді коли війна? Часто такі запитання справедливі, але повну відповідь нам дає Ісус, який не веде торгу зі своїм Отцем, … але в повній довірі до Нього бере свій хрест.

Господи, навчи нас з повною довірою приймати свій хрест. Додай нам сили, що лише з Твоєю допомогою ми зможемо дійти на Голгофу свого життя, міцно тримаючись свого хреста.

 

СТОЯННЯ ІІІ

ІСУС ПАДАЄ ПЕРШИЙ РАЗ

 

Падіння під тягарем хреста. Здавалося, що все буде добре. На початку не бракувало ентузіазму у важких справах, в яких появлялися труднощі. Але коли ставало важче, почали приходити думки: навіщо це робити, та так терпіти? Приходить знеохочення щоденно робити те саме, виконуючи свої обов’язки, яких ніхто і так не бачить і не цінує. Щоденне служіння матері та батька, вчителя та лікаря, поліцейського і чиновника, священика та монаха. Щоденно ходити до школи та в університет. Щоденно зранку вставати до хворої матері, кожен день йти на ту саму роботу з думкою, чи мені за неї щось заплатять?

В час війни, мабуть, кожен встає з думкою коли це закінчиться? Чому стільки гине невинних людей? Чому гинуть наші сини-захисники? Чому руйнують наші міста та села? Може краще нічого не робити, може десь зникнути і стати не причетним до цього всього? Господь мовчки встає і знову бере свій хрест, щоб допомогти нам усім щоденно нести свій хрест обов’язків. Робить це в дусі служіння, як сам говорить: «Я прийшов не щоб мені служили, але щоб послужити і багатьох привести до Отця…» (Мт 20,28). Лише дух служіння іншим з любові дає сенс щоденному виконанню обов’язків, не залежно від того, як це оцінять інші. Головне, щоб це доцінив Отець Небесний!

Господи, навчи нас не піддаватися спокусі знеохочення. Твій приклад повстання під хрестом, нехай надихає нас до вірного виконання своїх щоденних обов’язків в дусі служіння та любові.

 

СТОЯННЯ ІV

ЗУСТРІЧ З МАТІР’Ю

 

Симеон сказав Марії, Його матері: «Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як знак протиріччя; і Тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!» (пор. Лк 2, 34-35)

Для Ісуса тягар хреста був великий, але він знав, що близько є ще одна особа, для нього дуже важлива, яка єднається з ним у болі та стражданні – його Мати. Вона розуміє свого Сина, і в такому стані повністю довіряє Богу. Переживання Матері Ісуса це справжня духовна допомога для її Сина. Їхня зустріч поглядом додає страждаючому сили і підтримує його в подальшому крокуванні вперед, виконуючи волю Отця Небесного.

Сльози багатьох українських матерів… бачимо їх на щодень. Матері, в якої загинув син. Матері, якої дітей зґвалтували. Матері, яка з дітьми стала біженкою в чужині. Матері, яка страждає і  переживає за Україну. Матері, яка стискаючи вервицю, молиться за воїнів. Матері, яка своїм співчутливим поглядом дає нову надію на перемогу в стражданні. Важливий погляд материнської підтримки.

Мати Страждальна, підтримай своєю опікою матерів, котрі стають міцною надією для страждаючих. Додай їм сили і витримки в прийнятті свого хреста.

 

СТОЯННЯ V

ДОПОМОГА СИМОНА З КИРЕНЕЇ

 

Вичерпаний зі сил Ісус отримує допомогу від Симона Киринеянина. Допомога засудженому, якого не знав, або можливо колись чув про нього, але його це не цікавило. Був змушений допомогти, але при цьому зрозумів важливість такого кроку. Допомогти, не зважаючи на причини такої ситуації, допомогти без очікування подяки, розголосу, лайків, аплодисментів. «Істинно кажу вам, усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). 

Війна, яка триває, відкрила справжнє обличчя кожного українця. Можна побачити, хто ким є насправді, без масок, ілюзій, декларацій, хто, які має цінності, і що для кого є справжнім скарбом. Не бракує справжніх та відданих Киринеянців, у вигляді добровольців, волонтерів, співчутливих громадян, які жертвують своєю пенсією, домом, продуктами, одягом. Дякуємо Тобі, Господи, за братню допомогу польського народу, котрий найбільше показав, як по-справжньому допомогти в біді війни. Дякуємо всім людям по цілому світу, які співчутливо солідаризуються з українським народом, поступаючи в дусі Твоєї істини. Це вони являються тими, хто допомагає нам нести наш хрест.

Господи Ісусе, навчи кожного з нас бути такими Киринеянами в нашому житті та служінні.

 

СТОЯННЯ VI

ЖЕСТ СВ. ВЕРОНІКИ

 

Носіть тягарі один одного, і таким чином виконаєте Закон Христа (Гал 6, 2).

Традиція приписує жест милосердя над Ісусом жінці на ім’я Вероніка. Зробила те, що могла! Серед немилосердного, розлюченого ненавистю натовпу, мужня жінка витирає Ісусові обличчя, залите потом та кров’ю. Прояв милосердя терплячому, який несе свій хрест – хрест хвороби, каліцтва, самотності, старості. Проявити зацікавленість тими, хто опинився близько мене, зацікавленість любов’ю та відкритим серцем.

Сьогодні ми бачимо чимало відкритих сердець на людське горе та страждання. Люди діляться всім тим, що мають, багатьох спішить з допомогою іншим, особливо хворим та пораненим. Важлива допомога тим, хто несе хрест наслідків війни.

Вероніка на своїй хустині отримала відбиток Твого обличчя Господи, допоможи нам, щоб в обличчі кожного страждаючого ми могли побачити Твоє страждаюче обличчя.

 

СТОЯННЯ VII

ДРУГЕ ПАДІННЯ ІСУСА

 

«Оскільки більше кров Христа очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!» (Євр 9, 14)

Усна традиція Церкви передає, що Господь падав під тягарем хреста кілька разів, може їх було більше як три. При цьому стоянні звертаємо нашу увагу на наступне падіння Ісуса, яке напевно було важчим від першого. Але воно не зламало дух Господа, котрий встає і йде далі. Чимало в житті буває важких ситуацій, коли здається, що вже не має сил. Довший час триває терпіння, а хрест стає важчим і важчим. Створюється ілюзорне переконання, ніби то всі мене залишили, не має допомоги, не має підтримки, приходить відчуття розпачі.

Важкий час війни це сприятлива нагода попасти в тенета розпачі. Велика кількість запитань, які штовхають на такі роздуми. Коли це закінчиться, коли надійде допомога, коли люди зміняться і стануть нормальними, коли ворог опам’ятається, коли світ нам нормально стане допомагати…. Безліч запитань, без відповіді, якщо не довіритися Господу, котрий дає нам приклад – тримаючи свого хреста, повстати і рухатися вперед, черпаючи сили через уповання на Бога і лише Він відповість на наші запитання.

Ісусе, бережи тих, хто несе свій життєвий хрест, від спокус розпачу, щоб незважаючи на труднощі падінь, в світлі твого хреста вони черпали силу повставати і йти вперед.

 

СТОЯННЯ VIII

ІСУС ПОТІШАЄ ПЛАЧУЧИХ ЖІНОК

 

Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його. Повернувшись до них, Ісус сказав: «Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми» (Лк 23,27).

На своїй хресній дорозі Ісус зустрічає співчутливих жінок, які виражають свій біль через голосіння та плач. Побачити горе та страждання когось іншого і в своїй безпорадності виразити співчуття та солідарність із ним – це важлива риса нормальної людини. Господь закликає жінок, щоб вони не обмежувалися своїм співчуттям по відношенню до Нього.

Нам, українцям, довго співчував світ, бачучи вторгнення ворога на нашу землю в 2014 році. Багатьох були глибоко стурбовані, розчаровані, сповнені гнівом… Багатьох співчували, виражали свій біль, смуток. Подібно, як це зробили єрусалимські жінки по відношенню Ісуса. Сьогодні ми бачимо не лише співчуття, але й солідарність, яка виражається в дії. Допомога світу та окремих держав, не лише збройна, але й гуманітарна, фінансова, політична та людська – це вираз не лише співчуття, але справжньої солідарності, до якої закликає Ісус плачучих жінок. Можна сильно переживати і бідкатися, що комусь дуже погано і важко, що він в критичній ситуації, але при цьому лише виразити своє занепокоєння, нічого не зробивши для того, щоб змінити ситуацію. Наш народ, об’єднався всебічно, щоб не лише виразити співчуття один одному, але проявити солідарність з тими, які терплять наслідки війни.

Господи, дай нам завжди співчутливе серце, щоб ми могли підтримувати терплячих на дорозі свого хреста не лише словом, але кожним учинком доброти та милосердя.

 

СТОЯННЯ ІХ

ТРЕТЄ ПАДІННЯ ІСУСА ПІД ХРЕСТОМ

 

Традиція Церкви повчає, що це було найважче падіння Ісуса. Причиною стало вичерпання сил та незліченні рани після бичування та коронування терням. Можна лише уявити нестерпний біль та безпорадність у стражданні. Відчуття тягаря хреста стало найважчим. Це був тягар гріхів всього світу, який тяжів на раменах Ісуса. Багатьох вважали, що Ісус не вже не встане, не дійде до кінця, але попри всі такі міркування Господь підіймається останками сил і йде до мети своєї хресної дороги.

Іноді буває такий тягар хреста в стражданні людей, який відбирає їм навіть найцінніше – ціль життя і страждання. Здається тягар не під силу. Тягар, який переростає. Тягар терпіння, який затемнює розум і повстає відчуття безпорадності. Такий стан допроваджує до зневіри. Чи Бог це бачить? Де Він? Чому мовчить? А що це за Бог, якщо таке допускає?

Сьогодні, в часі війни часто можна таке почути. Легко звинуватити Бога, чому таке допускає, тим самим тихенько оправдати себе, що я тут ні до чого. Легко перекинути вину на Господа, коли не здійснюється мій план, який сам собі склав і не хочу, щоб хтось його мені поміняв. Легко думати, що винні всі навколо тільки не я. Ісус не зневірився в Господі, на якого покладався. Лише в повній довірі на Бога, він встає і йде далі до своєї мети, якою є наше спасіння.

Господи, своїм підняттям з найважчого падіння даєш нам приклад повної довіри до Отця, допоможи, щоб ми в хвилини найважчого випробування, ніколи не допускали зневіри в Божу опіку та любов.

 

СТОЯННЯ Х

ІСУС ОБНАЖЕНИЙ З ШАТ

 

Ти знаєш мою зневагу, сором мій і мою ганьбу. Перед Тобою всі ті, що завдають мені болю (Пс 69(68), 20).

Перед розп’яттям з Ісуса здирають одяг, який присох до багатьох ран, які були по всьому тілу. Після такого роздягнення рани відновилися, і біль всього страждання відновився знову. Таке обнажання позбавляє всього, що може мати людина на цьому світі, але також це було приниження гідності особи. Принизити Ісуса не тільки ганебною смертю на хресті, але й Його гідність як нікчему та злочинця.  Гріхи, які знецінюють людину через сексуальні злочини чи аморальність, використання людського тіла для своєї насолоди і вираження погорди та ненависті.

Світ почув про всі злочини проти людини та людської гідності в теперішній війні, особливо те, що сталося в Ірпені та Бучі. Ґвалтування жінок і дітей, хлопчиків і дівчаток та немовлят, а потім знущання і вбивства… Це приниження всього людського, вияв ненависті до Божої краси та любові, записаної в людському створінні. Приниження всього українського, народу, культури, держави.

Господи, допоможи нам пережити це все, щоб наші серця не заполонила ненависть та розпач!

 

СТОЯННЯ ХІ

РОЗП’ЯТТЯ ІСУСА

 

«За любов мою вони зо мною ворогують; я ж молюся. Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любові» (Пс 109(108), 4-5).

Ісуса прибивають до хреста. Той, котрий навчав любити і сам був любов’ю відчув всю ненависть світу та гріха під час розп’яття. Але навіть тоді, коли прибивали до хреста і наступні години агонії не знищили його любові до людей. Навпаки, Ісус просить ще Свого Отця, щоб не почитав своїм катам це за гріх. Мабуть це єдине, чого не може знищити навіть смерть.

Війна – велике випробування любові. Попри всі жахіття та її наслідки, потрібно все ж таки вірити в те, що Любов переможе. Навіть тоді, коли здається, що це не можливе. Так само було зі згіршенням хреста, на якому помирав Ісус, коли мало хто вірив в Його перемогу.

Господи, дай нам сили надії, щоб ми вірили, що твоя любов до нас беззаперечна, і довіряючи Тобі, ми зможемо перемогти своїх ворогів.

 

СТОЯННЯ ХІІ

ІСУС ПОМИРАЄ НА ХРЕСТІ

 

«Так Бог полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3,16).

Смерть Ісуса на хресті для багатьох осіб, таких як апостоли, інші учні та всіх присутніх на Голгофі, була Його кінцем. Здавалося, що це кінець його місії, діяння, навчання. Згадають тільки, що був в історії такий чоловік, чимало доброго зробив, гарно навчав… Разом з такими почуттями приходить і розчарування.

Скільки невинних жертв цивільного населення, військових, дітей, старших осіб, закатованих, або забитих в різний спосіб. Розбиті сім’ї, невимовні втрати, розбиті домівки, міста та села. Разом з ними розбиті мрії, прекрасні плани на життя. Перед такими фактами приходять різні думки, розчарування. Чи смерть стількох людей має якусь цінність? Чи смерть Христа має цінність? Ми віримо, що так! Віримо, що кожна смерть наших героїв, смерть невинних жертв принесе плід відродження нового життя у свободі та мирі.

Господи, навчи нас цінувати нашу свободу як безцінний дар життя, а також користуватися нею для блага всього народу.

 

СТОЯННЯ ХІІІ

ТІЛО ІСУСА ЗНЯТО З ХРЕСТА

 

О всі ви, що дорогою проходите повз! О гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь? (Плач Єр 1, 12)

Найбільш вразлива сцена, коли мертве тіло Ісуса складають на руки його Матері Марії. Можна собі уявити, що відчувала тоді мати Ісуса. Нестерпний біль. На мить повернулися думки з дитинства Ісуса, коли його маленького тримала на своїх руках і пестила його, проявляючи свою материнську любов. Тепер він мертвий.

Розділяємо горе тих матерів, котрі тепер тримають на своїх руках мертві тіла своїх дітей, мертві тіла своїх синів, які віддали своє життя захищаючи нашу Батьківщину. Єднаємося в терпінні з тими, котрі ховають своїх батьків чи родичів, а також з тими, хто шукає зниклих безвісті. Сьогодні такий хрест, має багато людей. Маріє, ми не знаємо слів як потішити тих матерів. Напевно ти їх знаєш. Ми підтримуємо їх своєю близькістю та співчуттям, допомогою і своєю солідарністю.

Мати Небесна! Споглянь на тих матерів, котрі оплакують своїх загиблих дітей, дай їм сили, щоб вони завжди вірили, що жертва життя їхніх дітей не буде змарнована.

 

СТОЯННЯ ХIV

ТІЛО ІСУСА СКЛАДАЮТЬ ДО ГРОБНИЦІ

 

«Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме одне, коли ж завмре, то рясний плід принесе!» (Йн 12,24).

Після виконання всіх обрядів поховання, тіло Ісуса складають до гробниці.  Для багатьох це був кінець історії Ісуса. Але гробниця Ісуса не була завершенням його справи, це був крок, який привів Його до воскресіння.

Гроби українських воїнів, замордованих дітей, батьків та цивільних осіб, свідчать про незламність духа нашого народу перед карателями та вбивцями. Їхні гроби це свідоцтво нового життя нашої Вітчизни після перемоги над ворогом, в яку ми віримо і своїми діями її прискорюємо. Хрест на кожній такій могилі – це вже знак перемоги духа і його незламності у боротьбі за свободу. Віримо, що жертва життя багатьох українців – невинно забитих, принесе відродження і воскресіння до нового життя нашої неньки України.

Господи, потішай тих, хто втратив своїх рідних на війні, а померлих прийми до свого Царства.

 

ЗАКІНЧЕННЯ

 

На третій день після своєї смерті Ісус воскрес. Це стало перемогою Христа над вічною смертю і всяким злом. Після воскресіння Хрест Ісуса став знаком перемоги. Кожен віруючий несе свій життєвий хрест, який також має стати для нас засобом перемоги над собою, своїми грішними пристрастями і допровадити до спасіння. Виконуючи наказ Христа взяти свій хрест і наслідувати Його, стараймося не забувати, що Господь не залишає нас самотніми на нашій життєвій хресній дорозі, але завжди є з нами, щоб нам допомогти.

Отче наш… Вірую… 

В інтенції Святійшого Отця – Під Твою милість…

ДУХОВНІСТЬ

Святий Франциск з Ассізі є одним з найвідоміших святих Католицької Церкви. В часи середньовіччя він своїм життям і започаткованим ним францисканським рухом відновив обличчя Церкви. Сьогодні його вшановують не тільки католики, але і християни інших конфесій, і навіть невіруючі.

Докладніше »

Клара народилася у 1194 році в Ассізі в аристократичній родині Фавароне і Ортоляни Оффредуччіо. Її мати під час чування в катедрі Сан Руфіно почула голос, який пророчо звістив їй народження дівчинки: "Не бійся, жінко, ти щасливо народиш ясне світло, яке освітить світ".

Докладніше »

За порадами кардинала Гуґоліна, а також за порадами Братів, Франциск вільний від керування Орденом, мусив достатньо швидко взятися за написання тексту більш змістовного, більш конкретного і більш юридичного.


Докладніше »

"Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне - близько. … Не беріть ні золота..., ні торби на дорогу, ні одежин двох,
ні взуття, ні палиці, - бо робітник вартий утримання свого. …"

Євангеліє від Матея (Мт 10:7-16)